Кримінальне право України. Загальна частина

§ 4. Спеціальні види умислу в кримінальному праві

Крім прямого і непрямого умислу, передбачених безпосередньо в КК, теорія та практика знає інші (спеціальні) види умислу, що впливають на кваліфікацію злочинів та індивідуалізацію покарання.

Залежно від часу виникнення розрізняють заздалегідь обміркований і раптово виниклий умисли.

При заздалегідь обміркованому умислі між виникненням умислу вчинити злочин і його реалізацію є певний, іноді досить тривалий проміжок часу. Даний вид умислу слід аналізувати в сукупності з іншими обставинами справи: характером і ступенем суспільної небезпеки злочину, що готується, способом вчинення, засобами і знаряддями вчинення злочину, заходами, що вживаються особою для наступного приховування злочину, і т.п. Тривалий період підготовки злочину може в одних випадках свідчити про більший ступінь його суспільної небезпеки, наприклад, при підготовці терористичного акту, створенні банди і т.д., а в іншому – про сумніви особи, що готує, наприклад, вбивство людини з мотиву ревнощів, а в іншій ситуації з почуття жалості до потерпілого і т.п. Тільки всебічна оцінка всіх обставин у справі дозволить суду правильно визначити значення такого умислу.

Заздалегідь обміркований умисел може бути як прямим, так і непрямим. Перший зустрічається частіше, тому що тривала підготовка звичайно свідчить про те, що особа не тільки поставила мету, але і бажає настання злочинного результату.

Раптово виниклий умисел є характерним для випадків, коли між виникненням і реалізацією умислу на вчинення злочину практично немає розриву в часі або розрив вкрай незначний. Даний вид умислу характерний для побутових злочинів, діянь, вчинених на ґрунті особистих неприязних відносин або в стані алкогольного сп’яніння і т.п.

Різновидом раптово виниклого умислу є афектований умисел. Він характеризується раптовістю виникнення, короткочасністю протікання. На відміну від інших видів даний умисел виникає як реакція на неправомірну поведінку потерпілого у відношенні винного. Раптово виникаюче сильне душевне хвилювання служить спонукальним мотивом до злочинної поведінки. Афектований умисел оцінюється законодавцем як обставина, що істотно впливає на зниження суспільної небезпеки злочину і, відповідно, пом´якшення покарання.

Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків у теорії кримінального права прийнято виділяти умисел конкретизований (визначений) і неконкретизований (невизначений).

Конкретизований – це вид умислу, при якому особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння і розмір заподіяної шкоди. Цей вид умислу підрозділяється в свою чергу на простий і альтернативний.

При простому конкретизованому умислі винний передбачає, що в результаті вчиненого їм діяння наступить один конкретний (певний) наслідок, наприклад, смерть жертви від сильного удару сокирою по голові.

При альтернативному конкретизованому умислі особа передбачає, що в результаті вчиненого їм діяння може наступити або цей, або інший певний наслідок. Кожен з них йому однаково бажаний.

Неконкретизований – це вид умислу, при якому особа взагалі передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, але не представляє, у чому вони конкретно виразяться. Свідомістю винного в цьому випадку охоплюється кілька наслідків від незначного до самого тяжкого, кожний з яких йому однаково бажаний. Даний вид умислу найчастіше зустрічається в злочинах проти життя і здоров’я та дає значний відсоток помилок при кваліфікації злочинів.

Слід мати на увазі, що при неконкретизованому (невизначеному) умислі винний відповідає за наслідки, що фактично наступили.