Кримінальне право України. Загальна частина

§ 2. Поняття та значення вини в кримінальному праві

Згідно з ст. 23 КК вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої чинним КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

В теорії кримінального права ставиться питання про співвідношення вини і суб’єктивної сторони, вини і винності. Необхідно відзначити, що ці поняття не можна ототожнювати. Вина – ознака суб’єктивної сторони, а значить є її невід’ємною складовою, тобто її характеристикою. З цього випливає, що суб’єктивна сторона більш широке поняття. Даний висновок підтверджує і той факт, що поряд із виною суб’єктивну сторону характеризують мотив і мета, а у певних ситуаціях також емоції особи. Ці ознаки (вина, мотив і мета) тільки в їхній сукупності дають відповідь про наявність чи відсутність в діянні особи суб´єктивної сторони складу злочину.

Складніше обстоїть питання з розмежуванням понять вини і винності. Ці поняття тісно взаємозалежні, але значення їх розкривається в різних площинах. Вина – ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Винність – ознака злочину поряд із суспільною небезпекою, протиправністю і караністю. Коли особа скоює суспільно небезпечне діяння, передбачене КК, то говорять, що вона винна у вчиненні злочину. Встановлення ж наявності вини ще не дає достатніх підстав вважати особу, винною у вчиненні злочину, а дозволяє тільки зробити висновок, в залежності від конструкції суб´єктивної сторони злочину, про її наявність чи відсутність. На додаток до вищевикладеного можна додати і те, що винність особи у вчиненні злочину означає, що вона діяла в даній ситуації при наявності вини, умислу чи необережності. З викладеного випливає, що винність більш широке поняття, чим вина. Можна умовно говорити, що винність – це наявність у поводженні людини складу злочину, чого не можна сказати при встановленні вини.

Виділяють: 1) зміст вини; 2) сутність вини; 3) форми вини; 4) ступінь вини.

Зміст вини становлять свідомість і воля особи, яка вчиняє злочин. Тому вина характеризується співвідношенням інтелектуального та вольового моментів.

Сутність вини визначає соціальну природу вини, оскільки вина проявляється в злочинному діянні. Соціальна сутність вини проявляється в негативному або зневажливому ставленні особи до суспільних відносин, соціальним цінностям, благам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність.

Форма вини – це законодавча конструкція сукупності інтелектуального і вольового моментів, що визначають зміст вини та її форму. У КК закріплені наступні форми вини: умисел і необережність. В теорії кримінального права виділяється також змішана (складна) форма вини.

Ступінь вини – це її кількісна характеристика. Вона визначає тяжкість вчиненого злочинного діяння. Хоча кримінальний закон прямо про ступінь вини нічого не говорить, але вона впливає на юридичну оцінку вчиненого. Наприклад, умисна форма вини більш небезпечна, за загальним правилом, ніж необережна. Умисел, що раптово виник, менш небезпечний, чим умисел заздалегідь обміркований і т.п. Ступінь вини головним чином впливає на визначення ступеня суспільної небезпеки злочину і особистості винного, а також на призначення покарання.

Значення вини полягає в наступному: 1) вина є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, її наявність виступає підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності; 2) встановлення вини дозволяє відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Відсутність вини означає відсутність суб´єктивної сторони і, отже, складу злочину, кримінальної відповідальності і покарання; 3) встановлення вини дозволяє відмежувати суміжні злочини; 4) вина враховується при на звільнення від кримінальної відповідальності та призначенні покарання.