Кримінальне право України. Загальна частина

§ 4. Поняття та кримінально-правове значення обмеженої осудності

В Кримінальному кодексі України знайшла юридичне закріплення норма про обмежену осудність (ст. 20 КК). Уже на ранніх етапах розвитку судової психіатрії було помічено, що немає чіткої межі між психічною хворобою і повним психічним здоров’ям. Дискусія серед юристів і психіатрів про доцільність введення в законодавство поняття обмеженої осудності не припиняється на протязі багатьох років.

Стаття 20 КК України передбачає, що “підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру”.

Категорія обмеженої осудності у кримінальному праві має такі основні риси: 1) характеризує стан особи з психічними аномаліями, яка вчинила злочин; 2) є не проміжною категорією між осудністю і неосудністю, а складовою частиною осудності; 3) являється обставиною, яка враховується судом при призначенні покарання у сукупності з іншими обставинами, які характеризують особу винного; 4) відноситься тільки до часу вчинення особою злочину і самостійно ніяких правових та інших наслідків після відбування покарання не тягне; 5) може визнаватись тільки слідчим в постанові і судом у вироку на підставі компетентного висновку про це експерта-психіатра; 6) може служити підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Обмежена осудність визначається за наявності двох критеріїв: медичного (біологічного) та юридичного (психологічного).

Медичний критерій – включає різні порушення психіки (розумова відсталість, розлади особистості і поведінки, шизофренія в стані стійкої ремісії), які не виключають осудності.

Юридичний критерій – вказує на порушену (послаблену) можливість “повною мірою” усвідомлювати свої дії (інтелектуальна ознака) та (або) керувати ними (вольова ознака). За обмеженої осудності інтелектуальна ознака юридичного критерію полягає у тому, що особа не здатна повною мірою усвідомлювати кримінальне значення своїх дій, передбачати їх небезпечні наслідки. Вольова ознака характеризує нездатність особи повною мірою керувати своїми діями.

Отже, під обмеженою осудністю слід розуміти психічний стан особи, при якому під час вчинення злочину у винного була обмежена здатність усвідомлювати фактичний характер або суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними в силу розладу психічної діяльності, що не виключає кримінальну відповідальність та покарання такої особи.

Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона враховується судом при призначенні покарання і можу бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.