Кримінальне право України. Загальна частина

§ 3. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину

Однією із обов’язкових підстав кримінальної відповідальності є осудність особи на момент вчинення злочину. Діяння визнається вчиненим лише у тих випадках, коли суб’єкт злочину здатний усвідомлювати суспільну небезпечність вчиненого діяння і керувати своєю поведінкою.

Людина, яка володіє нормальними розумовими і вольовими якостями, здатна свідомо сприймати вплив зовнішнього світу на її мозок, а значить і здатна критично підходити до своєї поведінки, розуміти вимоги, які пред’являються до неї встановленими в суспільстві правилами поведінки.

Володіючи цими якостями, кожна психічно здорова людина може нести відповідальність за свої дії і вчинки, в тому числі і за суспільно небезпечні діяння. Таким чином, осудність особи є необхідною передумовою її відповідальності за кримінальним законодавством.

Вже підкреслювалося, що осудність – це обов’язкова ознака суб’єкта злочину, яка передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності тільки тих осіб, які здатні нести таку відповідальність. Осудність являється самостійною категорією кримінального права і має свої специфічні риси.

Осудність має соціально-психологічну характеристику, яка виражається у рівні інтелектуального розвитку, у володінні особою певними вольовими якостями, в емоційних рисах характеру. Такі феномени, як свідомість і воля, обумовлені об’єктивною дійсністю, матеріальними умовами життя суспільства і, в першу чергу, тим суспільним середовищем, в якому формується особа.

Таким чином, кримінальне право України розглядає людину не як безвільну біологічну істоту, яка цілком залежить від біопсихофізіологічних факторів, а як особистість, наділену розумом і волею, здатну вільно вибирати той чи інший соціально значущий варіант поведінки. Така позиція ґрунтується на тому науковому висновку правової теорії, що тільки поведінка осудної особи може бути предметом правового регулювання, інакше право було б безсильним і тому неефективним у якості інструмента соціального спливу. Виходячи з активної ролі свідомості і волі, людина може певним чином скеровувати свої дії. Активна роль свідомості і волі людини виражається у свідомому сприйнятті зовнішнього світу, а відповідно і здатності критично підходити до своєї поведінки, розуміти вимоги, які пред’являються до неї встановленими у суспільстві правилами поведінки. Тобто особа здатна усвідомлювати вчинене і керувати своїми діями.

Для осудності важливий і певний рівень соціалізації особи: її участь у суспільних відносинах у різних сферах життя, усвідомлення прав і обов’язків, ролі і відповідальності за свою поведінку. Тому осудність як певний рівень соціального розвитку набувається із досягненням певного віку.

Значення осудності, в першу чергу, полягає в тому, що вона означає здатність особи бути винною у вчиненому нею суспільно небезпечному діянні. Інакше кажучи, осудність є: обов’язковою умовою вини; вина – це обов’язкова умова кримінальної відповідальності; кримінальна відповідальність – реалізується у покаранні.

Таким чином, осудність – це психічний стан особи, який полягає у її здатності за станом психічного здоров’я, а також за віком під час вчинення злочину усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій, керувати ними і нести у зв’язку з цим кримінальну відповідальність.

Кримінальний кодекс України закріпив поняття осудності (ст. 19 КК), передбачивши, що “осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними”. Таким чином, презумпція осудності стала законодавчою вимогою, яка не тільки є юридичною новацією, але і дозволила сформулювати важливий для теорії і практики кримінального права принцип настання кримінальної відповідальності і покарання тільки осіб, які вчинили злочин у стані осудності.

Кримінально-правове визначення осудності дало можливість законодавчо закріпити формулу осудності через поєднання двох критеріїв: юридичного (психологічного) і медичного (біологічного).

Юридичний критерій осудності характеризує її як здатність особи усвідомлювати фактичний характер вчиненого суспільно небезпечного діяння і керувати ним під час його вчинення.

Медичний (біологічний) критерій осудності означає такий рівень розвитку психічних функцій особи, який обумовлює здатність цієї особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.