Кримінальне право України. Загальна частина

§ 1. Поняття, ознаки суб’єкта злочину, його види

Злочин є різновидом антисуспільної поведінки особи. В той же час злочин може бути вчиненим не будь-якою особою, а лише тією особою, яка володіє ознаками, визначеними законом про кримінальну відповідальність.

Кримінальний кодекс України включає окремий розділ, в якому регламентовані питання щодо особи, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкту злочину). В процесі здійснення правоохоронної діяльності та правосуддя постає питання про статус особи, винної у скоєнні злочинного діяння.

Правильне вирішення цього питання має виключно важливе значення для забезпечення прав та інтересів правосуддя, дотримання принципу законності, індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання.

У Кримінальному кодексі України 2001 р. закріплено поняття “суб’єкт злочину”. Ч. 1 ст. 18 КК України передбачає, що “суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність”. Одночасно, у багатьох статтях Кримінального кодексу вживаються більш широкі за змістом терміни: “особа, яка вчинила злочин”, “особа, винна у вчиненні злочину”, “особа, яка засуджується”, “особа, яка засуджена” тощо.

На практиці поняття “суб’єкт злочину” широко застосовується в процесі аналізу по суті кожного вчиненого злочину. Слідчий, прокурор, суддя, якщо не при порушенні кримінальної справи, то в процесі досудового розслідування і судового слідства детально досліджують наявність або відсутність як самого суб’єкта злочину, так і ознак, якими він повинен бути наділений.

Кримінальним кодексом передбачені наступні обов’язкові ознаки суб’єкта злочину. Відсутність однієї із ознак свідчить про відсутність складу злочину.

Суб’єктом злочину в кримінальному праві традиційно визнається тільки фізична особа, тобто людина. Юридичні особи, тварини, механізми ні при яких обставинах не можуть бути визнані суб´єктом злочину. У деяких випадках для вчинення злочину винний може використовувати тварин, різні механізми. Однак і тут суб´єктом злочину є саме людина, у той час як використовувані їм для вчинення злочинного діяння сили визнаються знаряддями або засобами вчинення злочину.

Юридичні особи також не можуть виступати суб’єктом злочину, тому що в будь-якому випадку рішення приймає саме людина. У ряді зарубіжних країн суб’єктом злочини можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (Англія, США, Канада, Австралія, Франція).

Визнання як суб’єкта злочину фізичних, а не юридичних осіб є продовженням принципу індивідуальної відповідальності, принципу вини, коли кожна людина відповідає за конкретне вчинене їм діяння.

Відповідно до Кримінального кодексу України суб’єктами злочину можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які не користуються дипломатичним імунітетом (ст. 6, 7, 8, 9 і 10 КК України).

Наступною обов’язковою ознакою суб´єкта злочину є досягнення винним передбаченого законом віку кримінальної відповідальності – за загальним правилом із шістнадцятирічного віку, а за окремі злочини з чотирнадцятилітнього віку.

Осудність, тобто здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, є третьою обов´язковою ознакою суб´єкта злочину. Тільки осудна особа виражає своє відношення до вчиненого злочину і наслідків, що настають у його результаті, і в силу зазначеної обставини підлягає кримінальної відповідальності.

Факультативними для досліджуваного елемента складу злочину є ознаки спеціального суб’єкта (стать, громадянство, професія, родинні відносини тощо). Наявність таких ознак не є обов´язковим для всіх складів злочинів. Однак для деяких складів злочинів вони передбачені законом у якості обов´язкових (ст. 111, 114, 117, 135, 368 КК України).

Значення суб’єкта злочину визначається наступними обставинами. Суб’єкт злочину є обов’язковим елементом складу злочину, відсутність суб’єкта виключає злочинність діяння.

У ряді випадків ознаки суб’єкта злочину сприяють розмежуванню злочинів (ст. 354 і ст. 368 КК України).

Ряд ознак суб’єкта злочину впливає на ступінь суспільної небезпеки (наявність у винного судимості за раніше вчинений злочин підвищує ступінь суспільної небезпеки).

Ознаки суб’єкта злочину дають змогу розкрити і вивчити властивості особистості винного (стать, вік, соціальний стан), виявити загальні тенденції у вчиненні злочинів особами визначеної категорії.