Кримінальне право України. Загальна частина

§ 5. Спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину

Спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину як ознаки об’єктивної сторони складу злочину мають різне значення залежно від того чи віднесені вони законом про кримінальну відповідальність до ознак певного складу злочину.

Якщо ці ознаки включені в диспозицію статті законом про кримінальну відповідальність, то вони є обов’язковими для цього складу злочину і мають вирішальне значення для підстав кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину. Якщо ж ці ознаки в диспозиції норми не передбачені, то для одних складів вони байдужі, а для інших мають значення для визначення ступеня суспільної небезпечності злочину та призначення міри покарання.

Спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину як його об´єктивні ознаки мають особливе значення. Незалежно від того, чи є ці ознаки обов´язковими для певного злочину, чи лише факультативними, вони повинні бути ретельно досліджені в кожній кримінальній справі. Без цього розслідування кримінальної справи не буде повним і всебічним, оскільки спосіб, місце, час, знаряддя та обстановка вчинення злочину – важливі обставини будь-якого злочину. Вони істотно впливають на всі інші ознаки злочину, дають можливість з’ясувати і визначити:

1) його суспільну небезпечність;

2) винність;

3) мотиви вчинення злочину;

4) мету його вчинення та багато інших ознак.

Місце, час та знаряддя, наприклад, вбивства не зазначені в статті 115 КК. Але їх значення для кваліфікації цього злочину може бути вирішальним, наприклад, для встановлення вини (умисно чи необережно діяла винна особа), для відмежування замаху на вбивство від заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а значить і для призначення міри покарання.

Спосіб вчинення злочину – це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину.

У випадках, коли спосіб вчинення злочину є ознакою конструктивною, необхідне його спеціальне вивчення і доказування, оскільки це має значення для кваліфікації діяння. У КК України таких складів злочину чимало. Наприклад, для складу злочину доведення до самогубства (ч. 1 ст. 120) характерним є такий спосіб, як жорстоке поводження або систематичне приниження людської гідності потерпілого. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157) буде злочинним, якщо воно вчиняється шляхом насильства, обману, погроз, підкупу тощо. Часто спосіб є не лише ознакою складу конкретного злочину, але ще має значення для розмежування суміжних складів злочинів. У цьому розумінні важко переоцінити роль зазначеної ознаки у складах злочинів викрадення майна, адже саме від способу вчинення цих злочинів залежить їх форма: крадіжка, грабіж, розбій. Іноді певний спосіб вчинення діяння є ознакою кваліфікованого виду складу злочину. Наприклад, вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, визнається вбивством при обтяжуючих обставинах (п. 5 ч.2 ст. 115), спричинення тяжкого тілесного ушкодження способом, що мас характер особливого мучення, утворює кваліфікований вид цього злочину (ч. 2 ст. 121).

Місце вчинення злочину – це певна територія, де було розпочато і закінчено діяння або настав злочинний результат. У ряді складів злочинів місце їх вчинення є обов’язковою ознакою. Наприклад, місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 244, є континентальний шельф України, ст. 285 – море, ст. 201 – митний кордон, ст. 393 – місце позбавлення волі. У статтях Особливої частини КК місце вчинення злочину описується по-різному – як певна загальна територія (ст. 268 – територія Україна); як географічне поняття (ст. 240 – надра); як територія, на якій людина проживає чи займається певною діяльністю (ст. 278 – річкове, морське або повітряне судно); як територія, на яку поширюється чітко визначений правовий режим (ст. 248 – заповідники, території й об’єкти природно-заповідного фонду).

Час вчинення злочину – це певний відрізок часу, протягом якого відбувається суспільно небезпечне діяння і настають суспільно небезпечні наслідки. Він є обов’язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місяця, тижня або доби. Але встановлення часу вчинення злочину у кожній справі має важливе значення для вирішення питання про чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Обстановка вчинення злочину – це сукупність конкретних об’єктивних обставин, умов у яких злочин був вчинений. Кримінально-правове значення має лише та обстановка, яка вказана в диспозиції кримінально-правової норми. В одних випадках обстановка вказує на ті умови, у яких відбувається діяння. Наприклад, самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч.4 ст.407КК). В інших – обстановка вказує на умови, в яких перебуває потерпілий. Наприклад, залишення в небезпеці (ст. 135 КК).

Обстановка вчинення злочину іноді суттєво підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння (наприклад, військовий злочин у бойовій обстановці), а іншого разу, навпаки, виступає пом’якшуючою ознакою (наприклад, умисне вбивство чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищення меж необхідної оборони).

Конструктивною ознакою об’єктивної сторони складу злочину є у певних випадках знаряддя і засоби вчинення злочину. До них належать певні предмети або процеси навколишнього світу (наприклад, електричний струм, радіація тощо), які злочинець використовує для дії на предмет посягання, потерпілого або на інші цінності, що охороняються законом про кримінальну відповідальність. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 248, злочинним буде, за наявності інших необхідних ознак, полювання забороненими засобами та з використанням транспортних засобів.

Знаряддями вчинення злочину виступають ті предмети, використовуючи які особа вчиняє фізичний вплив на матеріальні об’єкти (транспортні засоби, вогнепальна і холодна зброя, технічне устаткування). Засобами вчинення злочину називаються ті предмети, речі, за допомогою яких злочин було вчинено, які використовувались для полегшення вчинення злочину, але безпосереднього фізичного впливу не заподіювали (підроблені документи, формений одяг). Для прискорення, полегшення та більшої ефективності вчинення злочину суб’єкт використовує багато різних знарядь та засобів. Найчастіше при вчиненні злочину використовуються: зброя, різні інструменти, прилади, автомототранспортні засоби, отрута.

У законі про кримінальну відповідальність знаряддя вчинення злочину обмежені і певно визначені: зброя (ст.257 КК), автомототранспортні засоби (ст.248 КК), зброя (ст.365 КК), вогнепальна чи холодна зброя (ст.296 КК). Вказані злочини мають місце лише тоді, коли були застосовані вищезгадані знаряддя. Відзначимо, що знаряддя застосовуються при вчиненні далеко не всіх злочинів. Винний може їх застосувати, але може і не застосувати, тобто використовує їх вибірково, що завжди обумовлено об’єктивно-предметними умовами вчинення злочину. Тому знаряддя вчинення злочину відносяться до так званих перемінних ознак, тобто, що мають місце не завжди, не у всіх випадках при вчиненні злочину.

Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину. Наприклад, поняття „час бою” означає не лише певний проміжок часу, а й наявність подій, що мають соціальне значення. Так само не охоплюються терміном „місце вчинення злочину” такі ситуації, як „поле бою”, „район воєнних дій” (статті 433, 435). У таких випадках законодавцем звертається увага не тільки на територію вчинення злочину, а й на події, що в цей час відбуваються („бій”, „воєнні дії” тощо). Ситуацію як ознаку об’єктивної сторони складу злочину включає і ст. 428 (Залишення гинучого військового корабля). Специфічною є ситуація вчинення хуліганства – вона обов’язково передбачає у певному поєднанні з іншими умовами або прилюдність, або певні події, за яких вчиняється цей злочин, або громадське місце.

Місце, час та обстановка утворюють кількісну сторону ситуації у різних комбінаціях. Постійною при цьому є наявність хоча б двох із цих компонентів. Якісна сторона ситуації залежить від того, які саме компоненти вона охоплює. Наприклад, визначаючи ситуацію вчинення злочину, передбаченого ст. 284 (Неподання допомоги судну і особам, що зазнали лиха), законодавець акцентує увагу на фізичних властивостях простору, де вчиняється злочин – море або інший водний шлях. Крім того, ця ситуація вирізняється і специфікою обстановки – наявністю таких подій, як зіткнення суден або зустріч осіб, що зазнали лиха.

Для ситуації характерне діалектичне поєднання компонентів, які вона охоплює. Вони ніби доповнюють один одного, зумовлюють якісно новий зміст зовнішнього оточення злочинного діяння, збільшують або зменшують комплекс норм, що забороняють якісь дії або вимагають певної поведінки, впливають на ступінь суспільної небезпеки вчиненого.

Усякий злочин являє собою конкретний акт вольової поведінки людини у формі дії або бездіяльності, що посягає на охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини. У реальній дійсності злочинна дія (бездіяльність) завжди характеризується місцем, часом, обстановкою і способом його здійснення. Ці об’єктивні ознаки, безвідносно до того, зазначені чи не зазначені в законі при описі відповідної форми (виду) злочинної поведінки, притаманні будь-якому злочину. Причому місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя і засоби вчинення злочину різним чином співвідносяться із суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю). Так, місце, час, обстановка вчинення злочину, узяті в їхній сукупності, виступають у ролі об’єктивно-предметних умов, у яких розвивається і вчинюється злочинне діяння. Вони характеризують останнє, так сказати, зовні, із зовнішньої його сторони і свідчать про те, у якому місці, протягом якого часу, у якій об’єктивній обстановці вчинена злочинна дія (бездіяльність).

Інше значення для характеристики суспільно небезпечної дії (бездіяльності) мають спосіб і знаряддя вчинення злочину. Вони належать самій дії. Спосіб вказує на те, які прийоми і методи застосувала особа. Знаряддя ж свідчать про те, які предмети матеріального світу використовувала вона для виконання дії (бездіяльності), спрямованої на заподіяння шкоди об’єкту, охоронюваному законом про кримінальну відповідальність.

Потрібно також зауважити, що спосіб злочину, а також місце, час і обстановка вчинення злочину притаманні будь-якому злочинному діянню (дії чи бездіяльності) і виступають в ролі постійних ознак, що мають місце завжди, у всіх випадках, при вчиненні будь-якого злочину. Саме тому в ст. 64 КПК України зазначено, що час, місце, спосіб вчинення злочину, які характеризують подію злочину підлягають доведенню у кожній кримінальній справі.

Литература:

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Юрид. лит-ра., 1960.
Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М., 1979.
Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Вища школа, 1982.
Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.
Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления: (Проблемы психологической характеристики). – Х.: Основа, 1999.
Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб: Юридический центр Пресс, 2000.
Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение: Монография / Отв. ред. П.В. Мельник; Академия Государственной налоговой службы Украины. – К. – 2001.
Берзин П.С. Понятие «применение оружия и предметов его заменяющих» в квалификации насильственных преступлений: Учебное пособие. – Симферополь: Крымский экономический институт КНЭУ, 2002.
Козаченко И.Я., Курченко В.Н., Злоченко Я.М. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественного уголовного права. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.
Малинин В.Б., Парфенов А.Ф. Объективная сторона преступления: Монография. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург. юрид. ин-та, 2004.

Контрольні питання:

Об’єктивна сторона складу злочину.
Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину.
Суспільно небезпечне діяння.
Умови притягнення особи до кримінальної відповідальності за бездіяльність.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності за заподіяну діянням шкоду.
Суспільно небезпечні наслідки.
Види суспільно небезпечних наслідків.
Причинний зв’язок у кримінальному праві та його види.
Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.