Кримінальне право України. Загальна частина

§ 3. Предмет злочину: поняття та значення; відмінність від об’єкта злочину

Самостійною ознакою складу злочину є предмет злочину, який є його факультативною ознакою.

Предметом злочину вважаються будь-які речі та тіла матеріального світу, а також інтелектуальні і матеріальні цінності, впливаючи на які, винна особа завдає шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Предмет злочину необхідно відрізняти від об’єкта злочину. Об’єкт злочину завжди виступає в якості суспільних відносин, він завжди є одним з чотирьох обов’язкових елементів складу злочину, а предмет злочину зустрічається не в усіх злочинах, і тому його прийнято вважати самостійною факультативною ознакою складу злочину. На відміну від об’єкта злочину, якому завжди завдається шкода або створюється реальна загроза завдання шкоди, предмету часто не тільки не завдається шкода, але він ще й покращується. Так, при незаконному заволодіння транспортним засобом особа його ремонтує та перефарбовує.

Якщо в конкретній кримінально-правовій нормі відсутня вказівка на предмет, то такі злочини називаються безпредметними. Наприклад, предмет злочину відсутній у таких злочинах, як умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК), зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК), порушення законів та звичаїв війни (ст.438 КК) і т.д. У разі, коли предмет зазначений у самому законі, такий злочин вважається предметним, і для його правильної кваліфікації потрібно встановити конкретний предмет злочину: матеріальні цінності (гроші, продукти, техніка, майнові блага і т.д.) є предметами хабарництва (ст.ст. 368-370 КК); наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори та їх аналоги є предметами злочинів, передбачених ст.ст. 305, 309 КК; одурманюючі засоби – ст. ст. 322, 324 КК і т.д. В таких випадках предмет злочину є обов’язковою ознакою складу злочину і його відсутність виключає кримінальну відповідальність. Наприклад, у ст. 310 КК в якості предмета злочину наводиться вичерпний перелік рослин (снотворний мак чи коноплі), посів або вирощування яких заборонено. Культивування саме цих рослини (вони безпосередньо вказані у якості предмета злочину) є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності. У разі вирощування особою кокаїнового куща або інших наркотиковмісних рослин кримінальна відповідальність за ст. 310 КК виключається, оскільки на інші рослини вказівка у законі відсутня.

Найчастіше предмет злочину має матеріальну природу у вигляді певної речі об’єктивного світу: гроші, документи, зброя і т.ін.; чи фізичного тіла: тварини, птахи тощо. Предмет зустрічається у злочинах проти власності (будь-яке майно), проти довкілля (землі, надра, корисні копалини, лісові масиви, окремі дерева, чагарники, риби, тварини, птахи), проти громадської безпеки (зброя, боєприпаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали), проти безпеки руху та експлуатації транспорту (транспортні засоби, шляхи сполучення, транспортні комунікації) і т.д. Але трапляються випадки, коли у диспозиціях ряду статей Особливої частини КК предмет злочину не має фізичної природи, а має вигляд певної інформації − інтелектуальної (державна, комерційна, комп’ютерна інформація) чи матеріальної (валютні рахунки, безготівкові гроші) цінності. У зв’язку з цим в юридичній літературі та в теорії кримінального права набуло закріплення більш широке розуміння предмета злочину.

Предметом злочину також визнають: електричну енергію; інформацію, в тому числі комп’ютерну інформацію; безготівкові гроші; “електронні” банківські картки; релігійні святині; культурні цінності тощо. Саме такі предмети містяться у якості обов’язкової ознаки окремих злочинів. Наприклад, у ст. 145 КК передбачено відповідальність за незаконне розголошення лікарської таємниці, у статті 201 КК в якості одного з предметів злочину закріплено „історичні та культурні цінності”, у статті 208 КК – незаконне відкриття або використання за межами України ”валютних рахунків”, ст. 231 КК – незаконне збирання з метою використання або використання „відомостей, що становлять комерційну таємницю”, ст. 328 КК – розголошення „державної таємниці”, ст. 362 – викрадання, привласнення, вимагання „комп’ютерної інформації” або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Вказані кримінально-правові норми містять пряму вказівку на певні відомості – предмети, з властивостями яких законодавець пов’язує наявність складу злочину, але які не є ні матеріальними, ні фізичними тілами, а лише мають вигляд певного матеріального носія. Так, розголошуючи відомості, що становлять державну таємницю (ст.238 КК), винна особа може не впливати безпосередньо на будь-які речі матеріального світу, а віддає гласності прямо названу в законі інформацію, завдаючи таким чином шкоду державі. Незаконно збираючи відомості, які становлять комерційну таємницю (ст.231 КК) винна особа може або безпосередньо впливати на матеріальні джерела, на яких зафіксовані відомости (копіювання, викрадання і т.д.), або фіксувати інформацію без фізичного впливу на її носії (підслуховування, спостереження із застосуванням спеціальних технічних засобів тощо) з подальшим її використанням і завдання реальної шкоди власникові такої інформації тощо. Отже, предмет злочину не завжди має вигляд матеріальної речі або фізичного тіла, а у випадках, які прямо вказані у законі, має характер інтелектуальной або матеріальної цінності.

Останніми роками обґрунтовано доведено, що предметом злочину можуть виступати також електрична енергія; інформація, в тому числі комп’ютерна інформація; безготівкові гроші; “електронні” банківські картки; релігійні святині тощо.

Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь та засобів вчинення злочину, які злочинці часто використовують в ході протиправного посягання. За своїми фізичними якостями одні і ті ж матеріальні речі можуть бути предметом або знаряддям чи засобом вчинення злочину. Наприклад, автомобіль може бути предметом злочину при незаконному заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України), а може виступати і засобом для перевезення викрадених речей. Пістолет є предметом злочину при викраданні вогнепальної зброї (ст.262 КК України) і разом з цим може використовуватися в якості знаряддя злочину під час вчинення вбивства чи розбою.

Відмінність між предметом, з одного боку, і знаряддям чи засобом вчинення злочину – з іншого, проводитися за характером використання цих речей в ході вчинення злочину. Якщо речі використовуються в якості інструмента впливу на об’єкт, то вони вважаються знаряддям чи засобом вчинення злочину, у разі коли злочин вчиняється у зв’язку чи з приводу певних речей, то вони визнаються предметом посягання.

Як правило, знаряддя чи засоби вчинення злочину не пов’язані з суспільними відносинами, на які здійснюється посягання, а є лише інструментом досягнення злочинного результату, – проявом діяльності злочинця у об’єктивній дійсності. Тоді як предмет злочину, навпаки, є свого роду матеріальним виразом об’єкта злочину, конструктивною ознакою складу злочину, оскільки предмет злочину часто прямо вказаний у диспозиції кримінально-правової норми.

Юридичне значення предмета злочину полягає в тому, що:

– він може бути конструктивною ознакою складу злочину. У тих випадках, коли предмет злочину прямо вказаний у законі або вочевидь мається на увазі, його відсутність виключає кримінальну відповідальність. Наприклад, виключається кримінальна відповідальність за статтею 310 КК за посів або вирощування кокаїнового куща, оскільки ця рослина не міститься у диспозиції ст. 310 КК України в якості предмета злочину;

– кількісні показники предмета злочину мають значення для кваліфікації діянь особи. В одних випадках розмежовувати кримінально каране діяння від адміністративного правоворушення, а в інших обтяжувати діяння (наприклад, контрабанда наркотичних засобів у великих розмірах має кваліфікуватися не за частиною першою, а за частиною другою ст. 305 КК України).

– якісні показники предмета злочину мають значення для розмежування схожих злочинів, і також, впливати на кваліфікацію. Наприклад, викрадання чужого майна може кваліфікуватися за ст.ст. 185, 186, 187 і т.д. КК, а викрадання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів має кваліфікуватися за ст. 308 КК.

Література:

Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлени). – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1979.
Коржанский Н.И. Объект посягательства и квалификация преступлений: учебное пособие. – Волгоград: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1976.
Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980.
Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды. – Х., 1994.
Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: навч. посібник. – Х.: УкрЮА, 1994.
Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998.
Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та система заходів з його охорони: монографія. – К.: Атіка, 2004.
Буданова Е.А. Объект и предмет уголовно-правовой охраны преступлений против собственности: современные проблемы квалификации. Монография. − Воронеж: Изд-во Воронеж. ин-та МВД России, 2004.
Шульга А.В. Объект и предмет преступлений против собственности в условиях рыночных отношений и информационного общества. − М.: Юрлитинформ, 2007.
Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник [для студентів вищих навчальних закладів]. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Атіка, 2009.

Контрольні питання:

Поняття „об’єкт злочину”.
Зміст об’єкта злочину як необхідного елемента складу злочину.
Види об’єктів злочину та їх характеристика.
Зміст поняття „предмет злочину”.
Відмінність „предмета злочину” від „об’єкта злочину”.
Відмінність предмета злочину від предмета суспільних відносин.
Відмінність об’єкта злочину від знаряддь та засобів вчинення злочину.