Кримінальне право України. Загальна частина

§ 2. Види (класифікація) об’єктів злочину

У кримінальному праві розроблена класифікація об’єктів злочину. При класифікації об’єктів злочину за „вертикаллю” виділяють загальний, родовий (видовий) і безпосередній об’єкти. Ця класифікація дає можливість відокремлювати об’єкти злочинів за ступенем спільності охоронюваних законом відносин, вона є логічною, ґрунтується на співвідношенні філософських категорій „загального”, „особливого” і „окремого” та цілком відповідає потребам практики.

Загальним об’єктом злочину вважається сукупність всіх суспільних відносин, які прийняті під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність. Загальний об’єкт включає в себе всі відносини, що забезпечують охорону життя та здоров’я особи, власності, системи господарювання, громадської безпеки, миру та ін. Кожен злочин, посягаючи на ті або інші конкретні відносини, в кінцевому рахунку посягає в цілому на всю систему охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, тобто і на загальний об’єкт злочину.

Родовим(видовим) об’єктом злочину визнають окрему групу однорідних чи тотожних суспільних відносин, які охороняються єдиним комплексом взаємопов’язаних кримінально-правових норм.

Родовий об’єкт утворює певну сферу суспільних відносин з власно притаманними їй спільними рисами, на які посягає група злочинів. Ці суспільні відносини характеризуються однорідністю та взаємозалежністю. Саме родовий об’єкт покладений в основу систематизації сучасного українського кримінального законодавства, де за ознаками однорідності охоронюваних суспільних відносин законодавець відокремлює розділи Особливої частини КК. Наприклад, в розділі VI Особливої частини КК України „ Злочини проти власності” містяться такі норми, які встановлюють відповідальність за злочинні посягання на суспільні відносини, які забезпечують недоторканість власності (крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, шахрайства і т.д.). Аналіз складів, включених до розділу XVII Особливої частини КК України „Злочини у сфері службової діяльності” свідчить, що родовим об’єктом в цьому випадку є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

Значення родового об’єкта полягає в тому, що:

– він дозволяє провести наукову та законодавчу класифікацію злочинів та норм, які містять кримінальну відповідальність за їх вчинення;

– визначає характер суспільних відносин і складає одну з їх ознак, за якими розмежовуються зовнішньо схожі злочини (наприклад, терористичний акт і умисне вбивство);

– під час законотворчої діяльності дає можливість правильно визначити в системі діючого кримінального законодавства місце новим кримінально-правовим нормам. Розміщуючи прийняту норму в ту або іншу главу Особливої частини Кримінального кодексу за ознаками родового об’єкта, законодавець тим самим надає їй соціально-політичну оцінку, визначає ступінь суспільної небезпеки злочину.

Між родовим та безпосереднім об’єктами виділяється ще й видовий об’єкт. Такий підхід надає можливості більш чітко розмежовувати злочини за певними видовими ознаками. Наприклад, немає потреби доводити, що у розділі XII „Злочини проти громадського порядку та моральності” містяться дві схожі, але самостійні групи злочинів – злочини проти громадського порядку та злочини проти суспільної моральності. Або у розділі VII КК „Злочини у сфері господарської діяльності” вирізняються як видові об’єкти порядок, встановлений у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України; у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання тощо. Таку ж само ситуацію можна побачити і в інших розділах Особливої частини КК України.

З урахуванням викладеного, видовим об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, на які посягає група злочинів, що становлять частину суспільних відносин, визнаних законодавцем як родовий об’єкт злочинів і передбачених відповідним розділом Особливої частини КК України.

Безпосереднім об’єктом злочину вважаються конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону певною кримінально-правовою нормою і яким завдається шкода злочином. Так, безпосереднім об’єктом вбивства є суспільні відносини, що забезпечують життя окремої людини, хуліганства – суспільні відносини, що забезпечують належний стан громадського порядку і т.д.

Безпосередній об’єкт є обов’язковою ознакою будь-якого складу злочину, і саме на нього здійснюється злочинне посягання. Безпосередній об’єкт є частиною видового, родового і загального об’єкта. До безпосереднього об’єкта злочину законодавець відносить лише ті суспільні відносини проти яких воно безпосередньо спрямоване. Суспільні відносини, що складають безпосередній об’єкт злочину, найбільш повно і точно висловлює природу злочину, його специфічні ознаки, саме він має вирішальне значення для правильної кваліфікації злочину.

В практичній діяльності встановлення безпосереднього об’єкта злочину має важливе значення для з’ясування характеру і ступеня суспільної небезпечності злочину, його правильної кваліфікації, дає можливість правильно розмежувати суміжні складу злочинів.

Існує класифікація безпосередніх об’єктів злочинів „за горизонталлю”. Тут відбувається відокремлення за значенням об’єкта для кваліфікації конкретного злочину. За „горизонталлю” виділяють такі види безпосереднього об’єкта:

– основний (головний) безпосередній об’єкт;

– додатковий безпосередній об’єкт;

– факультативний безпосередній об’єкт.

Необхідність такої класифікації виникає тоді, коли один злочин в одночас завдає шкоди декільком суспільним відносинам. Наприклад, при вчиненні розбою (ст.187 КК України) винна особа одночасно посягає на власність і життя чи здоров’я людини; при хуліганстві (ст.296 КК України) шкода може завдаватися не лише громадському порядку, але й здоров’ю особи, власності авторитету органів влади і т.д.; при посяганні на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця шкода завдається не лише нормальній службовій діяльності працівників правоохоронних органів та їх авторитету, а й життю цих осіб.

Отже, основним безпосереднім об’єктом злочину визнаються такі суспільні відносини, порушення яких становить соціальну сутність конкретного злочину та з метою охорони яких законодавцем встановлено кримінально-правову норму, що передбачає відповідальність за її порушення. Безпосередній об’єкт має вирішальне значення для вирішення характеру суспільної небезпечності злочину; тяжкості наслідків, що настали або могли настати; визначає місце кримінально кримінально-правової норми в системі Особливої частини КК України. Здійснюючи посягання на основний безпосередній об’єкт, винна особа тим самим автоматично завдає шкоду суспільним відносинам, які складають видовий та родовий об’єкти такого злочину. Так, розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст.187 КК). Розбій завдає шкоди відносинам власності, життю та здоров’ю особи. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини власності, тому він і міститься у розділі VI „Злочини проти власності”, а обов’язковим додатковим об’єктом виступають суспільні відносини, що забезпечують життя та здоров’є потерпілих. Таким чином, саме суспільні відносини, які складають основний безпосередній об’єкт, законодавець ставить під охорону в першу чергу, формулюючи конкретну кримінально-правову норму.

Додатковим безпосереднім об’єктом злочину вважаються такі суспільні відносини, посягання на які не складає змісту злочину і не є основною метою законодавця їх захисту, але які завжди порушуються паралельно з основним об’єктом. Іншими словами це такі відносини, яким завжди автоматично завдається шкода від злочину, але не за ради власно їх законодавцем створювалася конкретна норма. Наприклад, як вже згадувалося, під час розбою основним безпосереднім об’єктом є відносини власності, тоді як при його вчиненні завдається шкода або створюється загроза суспільним відносинам, що забезпечують безпеку життю та здоров’ю особи. Ці відносини є додатковим об’єктом розбою, разом з тим вони є основним об’єктом ряду злочинів, передбачених Розділом II Особливої частини КК України „Злочини проти життя та здоров’я особи”.

Факультативний безпосередній об’єкт злочину – це суспільні відносини, яким при вчиненні конкретного злочину може бути спричинена шкода, але вони спеціально не перебувають під охороною даного злочину, а, як правило, охороняються іншою нормою Кримінального кодексу (наприклад, відносини власності і здоров’я при хуліганстві). Відмінність факультативного об’єкта від додаткового полягає в тому, що додатковому об’єкту шкода завдається завжди, а факультативному може завдаватися, а може і не завдаватися. Завдання шкоди факультативному об’єкту свідчить про більш високий ступінь суспільної небезпеки діяння, а отже, враховується під час визначення виду та розміру покарання.

Таким чином, основний безпосередній об’єкт – це суспільні відносини, за ради охорони яких створено конкретну правову норму; додатковий безпосередній об’єкт – це відносини, які завжди порушуються в процесі посягання на основний об’єкт; факультативний безпосередній об’єкт – відносини, які лише можуть бути порушені в процесі посягання на основний об’єкт.