Кримінальне право України. Загальна частина

§ 3. Класифікації складів злочинів

В теоретичному плані, кількісна обмеженість складів злочину та їх компонентів дає підстави для розподілу складів злочину в залежності від тотожності чи розбіжності їх обов’язкових ознак – для їх класифікації. Класифікація, як пізнавальний прийом, застосовується для впорядкування відомої інформації і проявлення, таким чином, найбільш значущих ознак, в явищах, що досліджуються, та встановлення співвідношень між ними.

Традиційно, в теорії кримінального права України склади злочинів класифікуються в залежності від співвідношення суспільної небезпечності діянь, що ними охоплюються, а також в залежності від моменту закінчення.

Класифікація складів злочинів в залежності від співвідношення суспільної небезпечності діянь, що ними охоплюються (Основний склад злочину і похідні).

Як відомо, діяння, як акт людської поведінки, визнається суспільно небезпечним залежно від конкретних обставин, що йому передували чи супроводжували, чи змін які були ним викликані. Так, нанесення ударів у іншу людину у ході тренування оцінюється зовсім по іншому ніж такі ж дії у ході сварки. І навпаки, нанесення ножового поранення при захисті від нападу трьох осіб, має отримати іншу суспільну оцінку ніж такий саме удар ножем з метою заволодіння чужим майном.

Гнучкість у врахуванні фактичних обставин події досягається, як комбінуванням типових компонентів у складах злочинів, так і створенням похідних складів злочинів шляхом додання вказівки на додаткові обставини, які змінюють оцінку характеру суспільної небезпечності. Якщо при доданні такої нової ознаки знов „відкритий” склад злочину вказує на меншу суспільну небезпечність злочинів, порівняно з базовим, то він називається „привілейованим”, а ознака „пом’якшуючою”. Якщо ж похідний склад вказує на більшу суспільну небезпечність злочинів, що ним передбачаються, порівняно з базовим, то такий склад називається „кваліфікованим”, а відповідна обставина називається „кваліфікуючою” чи „обтяжуючою”. Існують також склади з особливо обтяжуючими (кваліфікуючими) обставинами, і називаються вони відповідно „особливо кваліфікованими”.

Основний (базовий) склад злочину – легальний склад злочину. Термін використовується у протиставленні до похідних складів злочину.

Похідні склади злочинів – легальні склади злочинів утворені з основного (базового) складу злочину шляхом додання обов’язкових ознак (компонентів) чи зміни існуючих.

Привілейований склад злочину – різновид похідних легальних складів злочину. Це такий склад злочину, який утворено шляхом додання ознаки яка вказує на менш небезпечний характер того виду діянь, що ним охоплюються, порівняно із складом без такої обставини (базовим).

Кваліфікований склад злочину – різновид похідних легальних складів злочину. Це такий склад злочину, який утворено шляхом додання нової ознаки, чи зміни однієї з існуючих, таким чином щоб визначити як більш небезпечний характер того виду діянь, що ним охоплюються, порівняно із складом без такої обставини (базовим).

Особливо кваліфікований склад злочину – це такий різновид похідних легальних складів злочину, який утворено шляхом додання особливо обтяжуючої ознаки.

Як розрізнити основний склад від похідних? За загальним правилом, стаття Особливої частини КК складається так, що її перша частина позначає основний склад злочину, а наступні частини позначають кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади. Додавання в число компонентів вказівки на обставини вчинення злочину, не лише змінює характер суспільної небезпечності злочину у цілому, але і вносить зміни і в зміст вини. Таким чином, різниця між змістом основного і кваліфікованого складів визначається не лише кваліфікуючої ознакою, але і змінами у змісті інших обов’язкових ознак.

Однак, у чинному кримінальному законодавстві присутні випадки, коли законодавець в межах однієї статті Особливої частини КК і навіть однієї частини, визначає як злочинні діяння з різним характером суспільної небезпечності.

В одній статті Особливої частини КК можуть бути послідовно розташовані частини, за допомогою диспозицій яких надаються ознаки різних основних складів злочину. Наприклад ст. 358 КК, у ч. 1 якої передбачається відповідальність за підробку і збут документів, печаток, штампів, а ч.3 передбачає відповідальність за використання завідомо підробленого документу. Оскільки зміст відповідних складів розмежовується і за сутністю діяння, і за суб’єктом злочину, і за предметом злочину (частково), то співвідношення між ними не можна визнати як співвідношення базового – привілейованого складів. Таким чином, частина 1 і частина 3 статті 358 КК надають ознаки двох основних складів злочинів. Відповідно, і в переліку основних легальних складів злочинів вони будуть розглянуті окремо.

Додаткову складність утворюють випадки, коли законодавець в межах однієї частини статті Особливої частини КК намагається визначити злочинність декількох різнохарактерних діянь. Наприклад, за допомогою ч.1 ст. 384 КК встановлюється відповідальність за завідомо незаконні показання, переклад та висновок. Зрозуміло, що законодавець з одного боку дорівнює ці діяння за ступенем тяжкості, а з іншого боку намагається зменшити загальну кількість статей у КК. Між тим, є очевидним, що ці діяння мають різну соціальну природу, хоча і поєднуються основним безпосереднім об’єктом. Їх відмінність полягає, по-перше, у суб’єкті злочину, по-друге, у юридичній сутності діяння, оскільки функції свідка, перекладача, експерта мають відмінності у юридичному забезпеченні, по-третє, фактичний бік цих діянь не співпадає. Зважаючи на ці обставини, вважається доцільним розгляд подібних випадків у якості окремих складів злочинів.

Кваліфіковані чи привілейовані склади не завжди описуються за допомогою тієї самої статті Особливої частини КК що і базовий склад злочину. Так, в кримінальному праві існує цілий інститут відповідальності за посягання на життя окремої людини. За допомогою ч.1 ст. 115 КК надаються ознаки основного складу умисного вбивства. За допомогою пунктів ч.2 ст. 115 КК надаються ознаки кваліфікованих складів умисного вбивства. За допомогою ст.ст. 116-118 КК надаються ознаки привілейованих складів вбивства.

Отже, відношення між базовим та похідними складами злочинів не завжди визначається розташуванням диспозицій, що їх описують, у межах однієї статті Особливої частини КК. Відтак, таке розмежування слід базувати на максимальній спільності складів злочинів. Тож чинне кримінальне законодавство дає досить гнучку систему ознак та їх об’єднань, за допомогою яких можна охарактеризувати суспільну небезпечність різних видів діянь.

До похідних складів злочинів також відносяться склади готувань до умисних злочинів чи замахів на умисні злочини. Ці склади утворюються шляхом уведення до основного складу умисного злочину у якості обов’язкової ознаки „обставин вчинення злочину”, змістом якої є вказівка на незавершеність реалізації злочинного наміру. На відміну від утворення кваліфікованих чи привілейованих складів, утворення таких складів відбувається шляхом поєднання ознак основного складу злочину і ознак злочину передбачених за допомогою положень Загальної частини КК – ст.ст. 13-17 КК. Разом з тим протиставляння цих видів похідних складів іншим видам похідних складів злочинів буде некоректним, оскільки можливий замах на вчинення того злочину, що відноситься до виду, який підлягає кваліфікації за кваліфікованим (привілейованим) складом злочину.

Класифікація складів злочинів в залежності від моменту закінчення ("формальні" та "матеріальні" склади злочинів).

В теорії кримінального права вже довго триває дискусія щодо класифікації складів злочинів в залежності від моменту завершення. Сучасне кримінальне законодавство містить положення які надають можливість сформулювати правила такої класифікації, що будуть логічно та юридично обґрунтовані.

Спираючись на положення ст. 2, ч.4 ст. 3 та ст. 13 КК можливо вказати, що як підстави кримінальної відповідальності існують склади закінченого злочину, замаху та готування на злочин. Закінченим слід вважати той злочин, який містить усі ознаки складу, встановленого за допомогою відповідної статті Особливої частини КК.

Згідно зі ст. 11 КК кожен злочин, поряд з іншими ознаками, характеризується ознакою суспільної небезпечності, тобто здатністю заподіювати істотну шкоду іншим особам, державі, суспільству. Відповідно, кожен легальний склад злочину характеризує суспільну небезпечність злочинів відповідного виду, тобто їх здатність заподіювати істотну шкоду. Різниця між складом закінченого злочину, що визначено за допомогою статті Особливої частини КК, і складами які утворюються шляхом додаткового посилання на ст.ст. 14 та 15 КК (складами готування чи замаху на злочин) і полягає у тому, що закінчені злочини завжди заподіюють істотну шкоду, а попередня злочинна діяльність лише обумовлює заподіяння такої шкоди у майбутньому чи спрямована на це.

Відтак, кожен склад закінченого злочину включає в себе вказівку на ту істотну шкоду об’єкту злочину, яку завжди заподіюють злочини цього виду. Оскільки суспільні відносини явище не матеріальне, то індикатором заподіяння ним істотної шкоди обирається якесь з явищ об’єктивного світу.

Наприклад, у ст. 369 „Давання хабара” ознака суспільно небезпечного діяння має наступний зміст – „давання хабара”. Якщо, наприклад, предметом виступає майно, то давання хабара це – переміщення майна таким чином, щоб службова особа могла його одержати, поєднане з демонстрацією її згоди на останнє. У цьому випадку, індикаторами наявності заподіяння істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують належне виконання службових обов’язків, є суспільно небезпечне діяння та предмет злочину.

Прикладом зворотного способу позначення наявності заподіяння істотної шкоди об’єкту злочину може бути склад злочину, позначений за допомогою ч.1 ст.121 „Умисне тяжке тілесне ушкодження”. У диспозиції статті вказано форму вини – „умисна”, названо діяння – „ушкодження” та вказано, які явища це діяння „спричиняє”, тобто його наслідки. Отже, у цьому випадку, заподіяння істотної шкоди об’єкту злочину позначено за допомогою вказівки і на діяння і на наслідки.

Таким чином, ті склади злочинів, де індикатором заподіяння істотної шкоди виступає діяння без наслідків, слід називати „формальними”, ті склади де використовується вказівка і на наслідки – „матеріальними”.

За такого критерію поділу у класифікації складів закінчених злочинів не залишається місця для інших членів, на кшталт „усічених складів”. Оскільки до усіх без винятку складів злочинів входить ознака суспільно небезпечного діяння, а у частини закінчених складів обов’язковою є ще ознака суспільно небезпечних наслідків, то відповідно, усі закінчені склади злочинів слід поділяти на „матеріальні” та „формальні”. Відповідно, у переліку основних легальних складів злочинів відображається приналежність побудови кожного зі складів злочинів.

Матеріальний склад злочину – базовий склад злочину, до об’єктивної сторони якого поряд з іншими ознаками включено в якості обов’язкових – ознаки „суспільно небезпечні наслідки” та „причинний зв’язок”.

Формальний склад злочину – базовий склад злочину, до об’єктивної сторони якого не включено в якості обов’язкових – ознаки „суспільно небезпечні наслідки” та „причинний зв’язок”.

Література:

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. − М.: Госюриздат, 1957.
Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. − М., 1974.
Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины. Учебное пособие. − Харьков: Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1984.
Козаченко И.Я., Костарева Т.А., Кругликов Л.Л. Преступления с квалифицированными составами и их уголовно-правовая оценка. − Екатеринбург: Изд-во Урал. юрид. акад., 1994.
Гонтарь И.Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в уголовном праве. Вопросы теории и правотворчества. − Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997.
Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999.
Егоров В.С. Понятие состава преступления в уголовном праве. Учебно-методическое пособие / Редкол.: Бодалев А.А. и др. − М., Воронеж: Изд-во Моск. психолого-социал. ин-та, ИПК РК Ген. прокуратуры РФ, Изд-во НПО „МОДЭК”, 2001.
Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / 2-е изд. перераб. и дополн. − М., Юрист, 2004.
Аветисян С.С. Соучастие в преступлениях со специальным составом. Монография. − М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
Лантінов Я.О. Основні склади злочинів. Навчальний посібник для самостійної підготовки. − Харків: „НТМТ”, 2009.

Контрольні питання:

Значення складу злочину для науки і практики протидії злочинності.
Поняття складу злочину.
Призначення (функції складу злочину).
Елементи складу злочину.
Ознаки складу злочину.
Підстави класифікації складів злочинів.
Класифікація складів злочинів в залежності від співвідношення суспільної небезпечності діянь, що ними охоплюються.
Основний склад злочину.
Похідні склади злочину.
Кваліфікований склад злочину.
Особливо кваліфікований склад злочину.
Привілейований склад злочину.
Класифікація складів злочинів в залежності від моменту від моменту закінчення.
Формальний склад злочину.
Матеріальний склад злочину.