Кримінальне право України. Загальна частина

§ 1. Склад злочину, його визначення та функції

Теорія кримінального права України традиційно виконує дві функції – ідеологічну (апологетичну чи критичну) та наукову. Наука кримінального права вивчає закономірності створення, застосування, тлумачення юридичних норм призначених для регламентації застосування найсуворіших форм державного примусу – кримінальної відповідальності і суміжних з нею.

Великим надбанням вітчизняного кримінального права є концепція складу злочину. Завдяки цій концепції, її апарату, з’явилась можливість для спеціального галузевого аналізу явищ соціального життя. Розпізнання злочинів, серед багатообразних проявів людської активності, отримало більш надійне підґрунтя, порівняно із загально-юридичною методикою.

Головною перевагою теорії складу злочину є визначеність, обмежена кількість типових ознак, які застосовуються при створенні (відкритті) дефініції виду злочинів. Отже, якщо кожен із складів злочину є системою ознак з визначеною кількістю компонентів, якщо в кожен окремий проміжок часу існує обмежена вказівками КК кількість складів злочину, то відповідно існує і кількісно обмежена сукупність компонентів складу злочину.

Цей висновок, попри його зовнішню очевидність, має суттєве ідеологічне значення – якщо в окремий момент часу існує кількісно обмежена сукупність компонентів складів злочинів то, відповідно, в той же час існує обмежена кількість форм людської поведінки яку можливо визнати злочинною. А це означає, що шляхом встановлення і зміни кримінально-правових норм законодавець впливає на обсяг судової репресії, яка також набуває визначеність і обмеженість.

Відтак, визначення та вивчення системи та змісту ознак складів злочинів набуває першочергове значення для керованості суспільства у рамках правової держави.

Що таке склад злочину? Це кримінально-правовий склад злочину. Чи буває інший склад злочину? Зрозуміло буває – це той самий склад злочину – „corpus delicti”, який уявляє собі кожна нормальна людина, яка не є фахівцем в галузі кримінального права, назвемо його, скажімо, – звичайний склад злочину, або повний склад злочину.

Що необхідно судді для винесення вироку? Судді необхідні процесуальні документи (протоколи слідчих дій, висновки експертиз, інші документи) і речові докази. Саме наявність сукупності здобутих законним шляхом доказів та винесених законних рішень і утворюють ту систему, яка у масовій свідомості і сприймається як „склад злочину”. До речі, в кримінальному праві Російської імперії, сучасному кримінальному праві розвинених західних країн категорію „склад злочину” розуміють саме так.

Кожному, хто зіткався із сферою кримінального судочинства в Україні відомо, що людина засуджується не за те, що вона вчинила в дійсності, а за те, що доведено матеріалами справи. Одна із головних задач системи правосуддя в цілому і полягає у тому, щоб у найбільшому ступеню наблизити зміст обвинувачення реальним подіям і обставинам.

Якщо уявити схему функціонування системи кримінального судочинства, то можливо описати її таким чином:

а) перший етап − на вході: подія злочину, або діяння схожого на злочин;

б) другий етап – робота системи правосуддя;

в) третій етап – на виході: прийняття передбаченого законом рішення (порушення кримінальної справи/відмова у порушенні кримінальної справи – винесення обвинувального/оправдального вироку).

Типовою є ситуація коли спочатку щось скоюється і лише через певний час воно визнається злочином судом. Інакше кажучи, в момент вчинення, суспільно небезпечне діяння лише залишає сліди довкіль, які лише потім буде зібрано і оцінено. З іншого ж боку, діяння вчиняється вже після набрання законної сили кримінальним законом (ст.ст. 4 і 5 КК) за яким воно буде оцінюватись судом.

Таким чином, для прийняття законного обвинувального рішення необхідною і достатньою є така інформація про подію яка дає підстави вважати суспільно небезпечне діяння злочином певного виду.

Взагалі, подія злочину може діставати різних описів. Один і той же факт сприймається, запам’ятовується, а потім і відтворюється різними людинами по різному. Потерпілий, винний, очевидець-чоловік, очевидець-жінка, очевидець-дитина, усі вони, як правило, сприймають подію злочину з істотними розбіжностями. Відповідно і їх описи будуть різними. Разом з тим, є загальновідомим, що порівнювати можна лише щось подібне. Для розв’язання цієї проблеми і створено „еталон” для опису злочину – склад злочину. Для того, щоб надати обов’язковість для системи правосуддя, склади злочинів встановлюють за допомогою закону − Кримінального кодексу України.

З наведеного випливає, що головне призначення такого складу злочину – забезпечення одноманітного розпізнання ознак суспільно небезпечних діянь для вирішення питання про застосування чи не застосування кримінальної відповідальності. Разом з тим, оскільки кримінальна відповідальність може набувати різних форм, покарання може розрізнятись за видом і межами (ст.ст. 44, 65, 74 КК), то і склади злочинів мають забезпечувати розпізнавання різниці між видами діянь, що вони описують. Причому ця різниця має бути не випадкова, а навпаки, науково обґрунтована.

Яка властивість злочину є і обов’язковою і такою, що може змінюватись, набирати різного значення (бути варіативною)? Якщо аналізувати легальне визначення злочину (ст.11 КК), то стає очевидним, що це ознака суспільної небезпечності. Зрозуміло, наприклад, що діяння або є або ні, не може особа бути більше суб’єктом чи менше суб’єктом, так само і протиправність чи винність або є або їх нема. Отже, єдиною ознакою, що може надати підстави для встановлення різниці (диференціації) між злочинами є суспільна небезпечність.

Склад злочину (легальний) – це система ознак, встановлена за допомогою КК, яка характеризує суспільну небезпечність окремого виду діянь та визначає його як протиправний. Інакше кажучи, легальний склад злочину це поняття виду злочинів, що базується на положеннях кримінального законодавства і положеннях теорії кримінального права, і описує не лише суспільно небезпечне діяння чи його наслідки, але визначає і об’єкт злочину, його суб’єкта, суб’єктивні ознаки, тобто усі ознаки необхідні для характеристики суспільної небезпечності.

Системність складу злочину полягає у обов’язковості усіх ознак до єдиної. За відсутності хоча б однієї з ознак, що є обов’язковими для окремого складу злочину (компоненту складу злочину) неможливе його застосування у цілому.

Вказівка на те, що склад злочину „встановлюється за допомогою КК” несе той зміст, що відповідність діяння ознакам складу злочину означає і кримінальну протиправність діяння (а в системі ознак попереднього КК, ще і караність).

Крім того, така вказівка необхідна у зв’язку з особливостями законодавчої техніки. Річ у тому, що існує принцип законодавчої економії слів відповідно до якого текст закону має містити як можливо менше слів, і взагалі бути як можливо більш простим. КК поділено на Загальну і Особливу частини. А відтак в текст Закону, в диспозиції статей його Особливої частини, вносяться лише ті слова, які позначають найбільш істотні варіативні ознаки, що визначають характер суспільної небезпечності певного виду діянь.

Значна кількість ознак окремого легального складу злочину надається не за допомогою диспозиції статті Особливої частини КК, а за допомогою її назви (наприклад вказівка на форму вини), назви розділу, в якому її розташовано, положень Загальної частини (наприклад вік з якого можливо притягнення до кримінальної відповідальності). Звідси стає зрозумілим, що окремі склади злочинів, як завершені системи, визначаються Законом не прямо, а опосередковано законодавчою технікою. Отримання повного переліку компонентів окремого легального складу злочину має починатись з дослідження тексту відповідної статті Особливої частини КК (граматичний метод), продовжуватись врахуванням положень зафіксованих у Загальній частині КК та інших статтях Особливої частини КК (системний метод), і завершуватись використанням формально-логічних прийомів. У разі недостатності цих методів доцільно звернутись до інших правових актів, нормативних та індивідуальних, чинних та які вже втратили чинність (історичний метод), вітчизняних та інших держав (порівняльний метод). Етап перевірки отриманих висновків полягає у встановленні відповідності змісту легального складу злочину його соціальній функції.

Таким чином, склад злочину – це система ознак-компонентів, встановлена за допомогою КК, яка характеризує суспільну небезпечність окремого виду діянь і яка призначена бути критерієм визначення злочинного (юридичною підставою кримінальної відповідальності).

Функціями складу злочину є фундаментальна (бути підставою кримінальної відповідальності) та розпізнавальна (бути критерієм для розмежування злочинів за їх суспільною небезпечністю).