Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи в залежності від того чи іншого критерію. Так, у залежності від форми вини злочини можна поділити на умисні і необережні. Відповідно до суб’єкта злочину розрізняють злочини вчинювані загальним та спеціальним суб’єктом. В залежності від ступеня завершеності злочинної діяльності − на закінчені і незакінчені тощо. Кожна з таких класифікацій може вирішувати конкретні задачі.

Чинне кримінальне законодавство вперше закріпило класифікацію злочинів в залежності від ступеня суспільної небезпечності. Згідно зі ст. 12 КК України залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Таким чином за основу такої класифікації законодавець бере матеріальний критерій, що відображає внутрішню соціальну сутність злочинів – ступінь їх тяжкості, небезпечності для суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом.

Однак визначення ступеня тяжкості за ознакою суспільної небезпечності надавало б можливість суду самовільно, в залежності від власної правосвідомості, визначати ступінь тяжкості конкретного злочину, вчиненого особою. В цьому разі можливі випадки, коли один суддя може визнати крадіжку з проникненням у житло тяжким злочином, а інший середньої тяжкості.

Саме тому, з метою дотримання законності та єдиного застосування норм КК на всій території держави, поряд із матеріальним критерієм класифікації законодавець у ст. 12 КК передбачає її формальний критерій – певний вид і розмір покарання, типовий, такий, що найбільш повно відображає тяжкість конкретної групи (категорії) злочинів. Слід також зазначити, що тяжкість злочину залежить не від призначеного особі покарання, а від виду та розміру покарання, яке передбачено санкцією статті за скоєний злочин.

Для злочинів невеликої тяжкості закон передбачає, як граничний критерій, покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання; для злочинів середньої тяжкості – покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років; для тяжких злочинів – покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, а для особливо тяжких – покарання у виді позбавлення волі понад десять років або довічного позбавлення волі.

Значення такої класифікації полягає, насамперед, в тому, що вона: 1) може бути основою для встановлення відповідної санкції при криміналізації діяння; 2) на ній базуються правові умови застосування тих чи інших інститутів кримінального права.

Наприклад, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності взагалі (ч. 2 ст. 14 КК); можливість звільнення від кримінальної відповідальності або від покарання пов’язується із вчиненням злочинів невеликої чи середньої тяжкості (статті 45-48, ч. 4 ст. 74КК).

Литература:

  1. Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности. Основные методологические проблемы / Отв. ред.: Ковалев М.И. − М.: Юрид. лит., 1972.
  2. Ковалев М.И. Понятие и признаки преступления и их значение для квалификации: Учебное пособие. − Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1977.
  3. Чубарев В.Л. Общественная опасность преступления и наказание. Количественные методы изучения / Под ред.: Блувштейн Ю.Д. − М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1982.
  4. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. − Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1983.
  5. Марцев А.И. Преступление: сущность и содержание. Учебное пособие. − Омск: Изд-во Ом. ВШ МВД СССР, 1986.
  6. Гонтарь И.Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в уголовном праве. Вопросы теории и правотворчества. − Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997.
  7. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). − Харьков: Основа, 1999.
  8. Сафин Л.Р. Преступление и иные уголовные правонарушения по уголовному законодательству России (понятие, признаки и виды). − Казань: Центр инновационных технологий, 2004.
  9. Степанов В.В. Понятие и значение малозначительности правонарушения в российском законодательстве. Монография / Ред.: Сидорова Л.П. − Пермь: Перм. гос. ун-т, 2008.
  10. Алексеев С.В. Вопросы законодательного регулирования понятия и признаков групповых преступлений в уголовном праве Российской Федерации. − Самара: НОУ ВПО „Международный институт рынка, 2009.

Контрольні питання:

  1. Поняття та ознаки злочину.
  2. Відмінність злочину від інших правопорушень.
  3. Формальне, матеріальне та формальне-матеріальне визначення злочину.
  4. Суспільна небезпечність як ознака злочину.
  5. Протиправність як ознака злочину.
  6. Караність як ознака злочину.
  7. Вчинення злочину суб’єктом злочину як ознака злочину.
  8. Малозначне діяння: поняття та значення.
  9. Об’єктивна та суб’єктивна ознаки малозначного діяння.
  10. Класифікація злочинів. Її значення для кримінальної відповідальності.