Кримінальне право України. Загальна частина

§ 3. Принципи кримінального права

Правова категорія «принципи» походить від латинського слова principium – першоначало, основа, засада, те, що лежить в основі певної теорії, науки.

Принципи кримінального права – це система вироблених наукою кримінального права і втілених в нормах кримінального права загальнокерівних засад, ідеологічних постулат, які відображають змістовну суть кримінального права, його завдання, закономірності кримінально-правового регулювання.

Чинний КК України не містить у собі спеціального розділу, в якому б містився вичерпний перелік принципів кримінального права та їх змістовні визначення. Відсутність в КК Україні спеціального розділу, де було б текстуально закріплено принципи кримінального права, зовсім не означає, що в нормах його різних розділів вони не містяться.

Одним з найважливіших завдань доктрини кримінального права є виокремлення, виведення з норм кримінального права і формування системи його принципів та визначення їх змісту.

Аналіз наявних видів принципів кримінального права дозволив виділити такі з них: 1) принцип законності; 2) принцип рівності осіб перед кримінальним правом, 3) принцип справедливості; 4) принцип гуманності; 5) принцип винної кримінальної відповідальності; 6) принцип демократичності.

Принцип законності. Формулювання цього принципу сягає у глибину історії. Зміст принципу законності в кримінальному праві прямо випливає з Конституції України, а саме з таких її положень:

1) наділення Конституції України найвищою юридичною силою. Всі закони та інші нормативно-правові акти, в тому числі кримінально-правові, приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При цьому норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України);

2) проголошення нечинними законів та інших нормативних актів, що визначають права і обов’язки громадян, які не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом (ст. 57 Конституції України);

3) проголошення законності однією з засад судочинства, незалежності і підкорення суддів при здійсненні правосуддя лише закону (ст. 129 Конституції України);

4) ненадання зворотної дії у часі законам та іншим нормативно-правовим актам, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Заборона притягати осіб до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58 Конституції України).

Як бачимо, названі та інші положення є засадами, що повністю стосуються законності як законодавчої, так і правозастосувальної діяльності у сфері кримінально-правового регулювання.

З норм чинного КК також можна виокремити низку характерних рис принципу законності, зокрема:

1) лише кримінальний кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ч.2 ст.1 КК);

2) злочинність і караність діяння, а також інші кримінально-правові наслідки визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК);

3) види покарань, загальні засади їх призначення судом визначені в кримінальному кодексі (ст.ст.51-73 КК);

4) правові підстави звільнення особи від покарання та його відбування визначені кримінальним кодексом (ст.ст.74-87 КК).

Принцип законності гармонійно поєднується з іншими принципами кримінального права.

Принцип рівності осіб перед кримінальним правом. Зміст цього принципу розкривають насамперед, відсилаючи до міжнародно-правових актів про права людини. В ст.1 Загальної декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, проголошено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах, а в ст.7 вказано, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Дане положення відтворене також в ст. 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року.

Формальна, юридична рівність осіб перед кримінальним правом проявляється в тому, що норми кримінального права виступають однаковим, рівним для всіх суб’єктів суспільних відносин мірилом діянь людей, однаковим мірилом правомірності реалізації ними своїх прав і обов’язків. Раціональна рівність завжди була ознакою справедливості.

Принцип рівності осіб перед кримінальним правом однак не заперечує індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання. В цих випадках береться до уваги, зокрема, особистісні характерні риси винного, його поведінка до вчинення злочину, посткримінальна поведінка. Такий підхід дозволяє гармонійно поєднати принцип рівності осіб перед об’єктивним кримінальним правом з принципами законності, гуманності, винної кримінальної відповідальності, демократичності.

Принцип справедливості сформувався в процесі розвитку суспільства, починаючи з його первісного етапу. В ст.10 Загальної декларації прав людини підкреслено, зокрема, що кожна людина, для визначення її прав і обов’язків і для встановлення обґрунтованості пред’явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута публічно і з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом. Правосуддя в Україні, відповідно до ст.124 Конституції України, здійснюється виключно судами.

Найважливішими рисами, що характеризують принцип справедливості в кримінальному праві, є наступні з них:

1) єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений чинним КК (ч.1 ст.2 КК);

2) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч.2 ст.2 КК);

3) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів;

4) не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого чинним КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ч.2 ст.11 КК).

Отже, додержання принципу справедливості передбачає, зокрема, врахування при притягненні особи до кримінальної відповідальності, при призначенні їй покарання, вирішенні питань звільнення від покарання та його відбування, погашення і зняття судимості: особи правопорушника, суб’єктивних і об’єктивних ознак вчиненого ним діяння, пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Як бачимо, принцип справедливості змістовно та гармонійно поєднується з принципами законності, рівності осіб перед кримінальним правом, винної кримінальної відповідальності, гуманності, демократичності.

Принцип гуманності. Гуманність завжди була особливо шанованою людською рисою і суспільною цінністю. Вона ґрунтується на загальнолюдських цивілізованих і високоморальних уявленнях про добро і зло, в основі яких є людина, як найвища соціальна цінність для людини.

На особливу цінність людської особи вказано в преамбулі до Загальної декларації прав людини, через всі статті якої проходить ідея гуманності.

В Конституції України (ст.3) проголошено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Гуманність у кримінально-правовому регулюванні має гармонійно поєднуватись у таких аспектах: 1) щодо потерпілого; 2) щодо особи, яка вчинила діяння, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання; 3) щодо суспільства, окремого соціуму; 4) щодо службових осіб, державних органів, до компетенції яких належить протидія злочинності. В цьому контексті принцип гуманності має також гармонійно поєднуватись з принципами: законності, рівності перед кримінальним правом, справедливості, демократичності.

Найяскравішими проявами принципу гуманності в чинному КК України є, зокрема, наступні положення:

1) гуманним є завдання КК України, зокрема, і кримінального права загалом – правове забезпечення прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч.1 ст.1 КК);

2) застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч.4 ст.3 КК);

3) іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України (ч.2 ст.10 КК);

4) готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч.2 ст.14 КК);

Ці риси принципу гуманності свідчать, зокрема, про його тісний гармонійний взаємозв’язок з іншими принципами. В ряді випадків грані прояву їх змісту співпадають.

Принцип винної кримінальної відповідальності. Його суть, у загальних рисах, відображена в презумпції невинуватості, що закріплена в ст.62 Конституції України, згідно якої: 1) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; 3) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; 4) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; 5) у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Наведені положення випливають з міжнародно-правових актів. Так, відповідно до ст.11 Загальної декларації прав людини, кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечується усі можливості для захисту. Подібне положення закріплене у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де проголошено, що кожен обвинувачений у злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з законом.

Вина є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони кожного складу злочину. При її відсутності є відсутнім і склад злочину, а отже, і підстава кримінальної відповідальності (ч.1 ст.2 КК). Особа може притягатися до кримінальної відповідальності лише за таке діяння, яке є результатом не лише її фізичних зусиль, але й продуктом її свідомості і волі. Разом з тим, особа не може підлягати кримінальний відповідальності за погляди, думки, настрої, наміри та бажання, котрі не виразилися в певному діянні, забороненому чинним законом під загрозою покарання.

Література:

Васильев Н.В. Принципы советского уголовного права. Учебное пособие / Отв. ред.: Гришаев П.И. – М., 1983.
Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988.
Понятие вины в уголовном праве. Исторический и психолого-правовой анализ: Текст лекций / Горбуза А.Д., Козаченко И.Я., Сухарев Е.А. – Екатеринбург: Изд-во Урал. юрид. акад., 1993.
Пирвагидов С.С., Пудовочкин Ю.Е. Понятие, принципы и источники уголовного права: сравнительно-правовой анализ законодательства России и стран Содружества Независимых Государств. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2003.
Мальцев В.В. Принципы уголовного права и их реализация в правоприменительной деятельности. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2004.
Энциклопедия уголовного права: Понятие уголовного права. Т. 1 / Волженкин Б.В., Лесников Г.Ю., Лопашенко М.А., Мальцев В.В., и др.; Отв. ред.: Малинин В.Б. – С.-Пб.: Изд. профессора Малинина, 2005.
Бойко А.И. Система и структура уголовного права: Системная среда уголовного права. В 3-х т. – Ростов-на-Дону: Изд-во ЮФУ, 2007.
Чубинский М.П. Очерки уголовной политики: понятие, история и основные проблемы уголовной политики как составного элемента науки уголовного права / Сост. и вступ. ст.: Овчинский В.С., Федоров А.В. – М.: Инфра-М, 2008.

Контрольні питання:

Ознаки кримінального права.
Стратегічне завдання кримінального права як галузі права.
Тактичне завдання кримінального права як галузі права.
Функції кримінального права.
Принципи кримінального права.