Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Підсумки соціального та економічного розвитку України в період незалежності

За період 1992—2010 рр. населення України щорічно скорочується приблизно на 500 тис. чоловік. За рівнем доходів населення Україна займає передостаннє місце в Європі, уступаючи лише Молдавії, однак при цьому власники найбільших фінансово-промислових груп країни входять у сотню найбагатших людей континенту.

На 2010 р. індекс людського розвитку в Україні становив 0,796, тобто був найнижчим не лише в Європі (в економічно розвинених країнах він склав 0,932), але й серед країн СНД (0,821). При цьому рівень індексу підтримувався лише за рахунок рівня освіти (вищого ніж у Швейцарії, Великобританії та Японії).

В той же час за роки незалежності в Україні різко скоротилася середня тривалість життя. Якщо навіть у 1960 р. за цим показником Україні займала 7-е місце в світі, то зараз вона займає передостаннє місце серед країн Центральної і Східної Європи, а за рівнем смертності серед працеспроможного населення — перше місце в світі. Це стало відображенням політики розкрадання економічного потенціалу країни, яка проводиться фактично з 1990 р. Для покриття видатків, пов’язаних із неефективним управлінням використовуються зовнішні займи, що приводить до стрімкого зростання державного боргу. Так, за даними Міністерства фінансів у період діяльності уряду Ю. Тимошенко лише з грудня 2007-го по лютий 2010-го державний і гарантований державою борг України виріс більш ніж утричі і досягнув 316 млрд грн (що становить близько 35% ВВП. За перші шість місяців діяльності кабінету М.Азарова він зріс ще на 46 млрд. грн. (в основному за рахунок необхідності виплати кредитів та в результаті отримання першого траншу нового кредиту МВФ).

Кошти цього кредиту, що складає 15,15 млрд. доларів, фактично спрямовані на сплату боргу попереднього кредиту МВФ, який було взято урядом Юлії Тимошенко 2008 р. (на початок 2010 р. український уряд мав перед Фондом понад 12,6 млрд доларів фінансових зобов´язань). В бюджетній резолюції на 2011 р. уряд визначив обсяг державного боргу вже на рівні 40% ВВП. Внаслідок цілеспрямованого розвалу економіки критична ситуація склалася і з соціальними виплатами: при загальній чисельності працюючих в 14 мільйонів, число пенсіонерів (більшість із яких, утім, є такими, що працюють) досягло понад 13,5 мільйонів. Дефіцит Пенсійного фонду в 2009 р. становив понад 17 млрд гривень і продовжує зростати стрімкими темпами.

Економічна стратегія держави спрямована на подолання затяжної економічної кризи шляхом одержання коштів від приватизації державного сектора економіки й землі, а також вивозу сировини (у тому числі реекспорту російського й середньоазіатського газу й нафти). Ілюзія стабільності при непрацюючому виробництві підтримується шляхом посиленого імпорту товарів народного споживання. Тенденція до прискорення темпів інфляції носить системний характер і обумовлена тим, що темпи різного роду грошових виплат (не тільки соціальних виплат і зарплати, але й споживчих банківських кредитів, а також інших банківських операцій) істотно перевищують темпи росту продуктивності економіки. Податкова система України визнана міжнародними економічними організаціями однією із самих неефективних у світі.

Сьогодні першочерговою проблемою не тільки економіки, але й національної безпеки стало питання збереження статусу України як високотехнологічної країни. Національне господарство вимагає великих і цілеспрямованих інвестицій для створення нових центрів росту, формування нового сучасного ринку висококваліфікованої праці, однак приватний бізнес, орієнтований на прискорене одержання прибутку, не здатний фінансувати довгострокові проекти.