Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Проблема міжконфесійних відносин

Ще наприкінці 80-х рр. XX ст. загострилася боротьба між різними православними конфесіями (церковними організаціями) в Україні а також Українською греко-католицькою церквою (УГКЦ, уніатами) за володіння храмами і приходами. У Львові, перемігші на виборах до обласної і міської ради 1989 р., націонал-демократи на чолі з В. Чорноволом протегували відновленню організації УГКЦ, передаючи в її розпорядження храми і майно.

У червні 1990 р. була відновлена ліквідована на території України після Громадянської війни Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) на чолі з патріархом Мстиславом (Скрипником), що повернувся з еміграції до США. Однак, кількість її парафіян бути незначною. У тому ж році церковний собор православних ієрархів, що проходив у Москві, прийняв рішення про створення в Україні помісної церкви (тобто місцевої територіальної організації, що зберігає підпорядкування Московському патріархату) - Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ-МП) на чолі з багаторічним митрополитом Київським Філаретом (Денисенком). Однак, після проголошення незалежності України митрополит Філарет, який прагнув створити єдину українську автокефальну церковну організацію, ініціював об’єднання УПЦ і УАПЦ (об’єднавчий собор обох церков пройшов у червні 1992 р.) в Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ-КП). При цьому більшість ієрархів УПЦ і частина священиків УАПЦ не визнала об’єднання, зберігши свої старі церковні організації.

Таким чином, на території України одночасно діяли три конкуруючі між собою три православні конфесійні структури: УПЦ-МП (близько 8,5 тис. приходів), УПЦ-КП (близько 2,5 тис. приходів) і УАПЦ (кілька сотень приходів). Під прямим керівництвом Ватікану діють УГКЦ (3,2 тис. приходів) і католицька церква, що мають вплив переважно в західних регіонах.Крім того, активну діяльність розгорнули громади протестантського напрямку (баптисти, Церква Ієгови, та ін.), різноманітні напрями ісламу та іудаїзму. Держава лояльно ставиться до цих організацій, зокрема до ісламської общини Криму, яка поступово набуває все більшого значення в житті країни.

Відповідно до Конституції, Україна є світською державою (у 1991 р. був прийнятий Закон України «Про свободу совісті і релігійних організацій»). Однак уряд і місцеві органи влади надають релігійним організаціям значну допомогу, в тому числі й за рахунок бюджетних коштів. Так, за період незалежності у власність церковних організацій було передано більше 3,4 тис. храмів (які раніше перейшли у власність держави) і побудовано більше 3 тис. нових культових споруд. Не втручаючись у міжконфесійні відносини і конфлікти, держава підтримувала ідею створення єдиної автокефальної помісної церкви в Україні.

На початку 2005 р., майже зразу після перемоги на виборах, Президент України В. Ющенко провів особисті переговори з константинопольським вселенським патріархом, отримавши від нього офіційне визнання того, що створення у ХУІ ст. Московського патріархату не було санкціоновано константинопольською патріархією. На підставі цього рішення константинопольського патріарха керівництво УПЦ(КП) та УАПЦ зробило ряд заяв про те, що діяльність УПЦ (МП) не може бути юридично визнаною, а її майно підлягає поверненню «справжній українській церкві». Їх підтримали ряд представників державної влади. Після президентських виборів 2010 р. новий глава держави В. Янукович змінив орієнтацію на Московський патріархат, підтримуючи ідею єдності православ’я у східнослов’янських народів.