Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Спроби оздоровлення громадсько-політичного життя в період проголошеної М. Горбачовим «перебудови»

У березні 1985 року помер Генеральний секретар ЦК КПРС К. Черненко. Генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний Михайло Горбачов. На квітневому 1985р. Пленумі ЦК КПРС М. Горбачовим був проголошений курс на «прискорення соціально-економічного розвитку радянського суспільства», який задумувався в руслі андроповських заходів щодо посилення відповідальності керівників усіх рівнів, зміцнення трудової дисципліни і соціалістичної законності, а також загальної боротьби з пияцтвом. Однак збільшення темпів економічного росту на цій основі не відбулося.

Усвідомлення необхідності більш глибоких реформ у суспільстві завершилося проголошенням у 1987р. нового курсу на «перебудову політичної і соціально-економічної структури радянського суспільства». Цілі перебудови чітко сформульовані не були, її основними ланками називалися боротьба з бюрократизмом, «гласність», демократизація всіх сторін громадського життя, розширення свободи економічної діяльності і т.д. У дійсності «перебудова» виникла під впливом позитивних економічних результатів неоконсервативного внутрішньополітичного курсу, досить ефективно реалізованого у своїх країнах урядами Р. Рейгана і М. Тетчер у першій половині 80-х рр. ХХ ст.

«Перебудова» тривала до літа 1991 р., коли КПРС була відсторонена від влади, а СРСР був розпущений. Її основними напрямками стали:

1. Різке скорочення державного фінансування ряду соціальних програм (у т.ч. по житловому будівництву, утриманню комунальних служб, оплачуваним відпусткам), відповідальність за виконання яких була перекладена на керівництво окремих галузей, підприємства, органи місцевого самоврядування і т.д.
2. Розширення бази оподатковування за рахунок дозволу кооперативної і т.зв. «індивідуальної трудової», тобто приватнопідприємницької діяльності. Ряд державних підприємств і установ були переведені на госпрозрахунок і самофінансування, державні витрати на їхнє утримання були різко скорочені, а податки — збільшені.
3. Реформа державного управління (уведення З’їздів Рад на рівні СРСР і союзних республік, а також інституту Президента СРСР, надання Верховній Раді СРСР і Верховним Радам союзних республік права розпускати будь-які нижчестоячі ради) і виборчої системи (експериментальні вибори по багатомандатних округах, на альтернативній основі).
4. Реформа системи управління сільським господарством (створення аграрно-промислових об’єднань, обласних і районних аграрно-промислових управлінь і відділів).
5. Штучно запущений урядами Рижкова і Павлова механізм інфляції, яка повинна була сприяти залученню грошових заощаджень населення до інвестування внутрішнього недержавного виробництва і встановленню рівноваги між грошовою і товарною масою. Різке штучне заниження курсу карбованця відповідно долара США, крім цього, повинне було сприяти росту конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку.
6. Відмова від гонки озброєнь і протистояння зі США і НАТО в міжнародній політиці.
7. Уведення ряду репресивних законів, озброєння міліції і створення ОМОН, використання армії при придушенні вуличних заворушень, котрі розпочалися з 1997р.

Однак керівництво країни не мало чіткої концепції реформ і наукового прогнозу їхніх наслідків. У дійсності невміле використання монетаристских методів впливу на економіку в умовах адміністративно- командної системи супроводжувалося масовим розкраданням народного господарства з боку господарського і партійно-державного керівництва, ростом «тіньової економіки» і різким зниженням життєвого рівня більшості населення.

«Перебудова» супроводжувалася боротьбою М. Горбачова за зміцнення своєї особистої влади (обрання його на спеціально створену посаду Президента СРСР, усунення з Політбюро опозиційного йому Б. Єльцина і т.д.). Однак спроби установити контроль над діяльністю республіканських і обласних керівників привели до зростання їхнього опору горбачовській політиці. М. Горбачов і угруповання, що його підтримувало, на 1990р. практично втратили реальне управління країною. Розраховуючи в боротьбі проти регіональних еліт спертися на оновлений партійний апарат і демократичний рух, вони ініціювали ряд резонансних викриттів протизаконної діяльності регіональних партійних і державних керівників («узбецька справа», «краснодарська справа», судові процеси над керівниками МВС). Однак ланцюг викриттів на тлі катастрофічного падіння життєвого рівня населення викликав неконтрольоване союзним керівництвом наростання антикомуністичних, а в національних республіках — і антиросійських настроїв. Ці настрої були використані регіональними елітами і тіньовим капіталом, який надзвичайно посилився за часів перебудови, для усунення центральної влади в особі М. Горбачова, а також скасування радянського законодавства в сфері економічних злочинів, що перешкоджало передачі державної власності в приватні руки.