В другій половині 60-х рр. ХХ ст. темпи економічного розвитку СРСР стійко зростали, і сповільнилися лише з середини 70-х рр. Т. ч., «застоєм» можна вважати час з середини 70-х по середину 80-х рр. ХХ ст. У цей період темпи приросту промислового виробництва упали в 2 рази в порівнянні з кінцем 60-х рр. Розвиток економіки продовжувався за рахунок екстенсивних факторів: залучення нових джерел сировини і робочої сили, а також за рахунок доходів від продажу на зовнішньому ринку алмазів, золота, стратегічних енергоносіїв — нафти і газу. Сповільнилося впровадження у виробництво досягнень НТР, посилилася бюрократизація в керівництві народним господарством. Почали знижуватися темпи росту життєвого рівня основної маси міського населення, у той час як реальні доходи осіб, зайнятих у сільському господарстві, продовжували стійко зростати. На початку 80-х рр. посилилася повзуча інфляція, яка у ряді галузей не покривалася ростом заробітної плати.

Посиленню негативних тенденцій в економіці сприяли зовнішні фактори: непомірні витрати на воєнно-стратегічне протистояння зі США і НАТО, економічна і торговельна дискримінація СРСР із боку провідних промислово розвитих держав, витрати на надання допомоги країнам, що розвивалися. З кінця 70-х рр. до цього додалися величезні витрати на ведення війни в Афганістану.

Проте, протягом 70-х — першої половини 80-х рр. ХХ ст. здійснювалося все зростаюче масове будівництво дешевих державних квартир і іншого житла для населення (більше 100 млн. кв. м. щорічно), розширювалася сфера культурно-побутового і медичного обслуговування. Була реалізована безкоштовна загальна обов´язкова середня освіта, істотно розширена система вищої освіти, яка теж стала безкоштовною. Успішно реалізовувалися космічні програми народногосподарського значення.

У порівнянні з попереднім періодом значно збільшилися грошові нагромадження основної маси населення. За рівнем життя населення СРСР у цей період стійко займав місце в п´ятому десятку серед близько 200 країн світу. Реальні доходи в розрахунку на душу населення в Українській РСР у 1983 р. у порівнянні з 1965 р. зросли в 2 рази. Однак, розвитку соціальної сфери заважали залишковий принцип виділення коштів на соціально-культурну сферу, перевага зрівняльності в розподілі і серйозні порушення соціальної справедливості, прогресуюча неузгодженість інтересів різних суспільних верств і груп.

Із середини 70-х рр. ХХ ст. посилилася безконтрольність партійно-державних і господарських керівників різного рівня. У складі ряду регіональних і галузевих еліт домінуюче положення зайняли угруповання, що використовували державну владу і право розпорядження матеріальними ресурсами для особистого збагачення. Прикриттю їхньої діяльності слугувала штучно створювана безгосподарність і плутанина на всіх рівнях керівництва. Центральна влада зберігала своє положення завдяки невтручанню у внутрішні справи регіонів.