Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

«Косигінська» реформа і її результати

На Пленумі ЦК КПРС, який відбувся у жовтні 1964 р., республіканські й обласні партійно-державні еліти, незадоволені ослабленням свого впливу в умовах непередбачуваного авторитарного керівництва М. Хрущова, домоглися відсторонення його від влади. Посаду голови Ради Міністрів СРСР зайняв Олексій Косигін. Він спробував здійснити систему реформ, спрямованих на інтенсифікацію розвитку народного господарства шляхом переходу на економічно обґрунтовані методи керівництва виробництвом і розподілом, розширення господарської самостійності підприємств і їхньої матеріальної зацікавленості в результатах виробництва, а також за рахунок використання новітніх досягнень НТР. Ці реформи відбувалися в основному протягом 8-й п´ятирічки.

У промисловості реформи передбачали:

— ліквідацію територіальних раднаргоспів і повернення до галузевої системи управління народним господарством;

— скорочення кількості обов´язкових для підприємств планових показників;

— оцінку діяльності підприємств по обсягу не виробленої, а реалізованої продукції;

— створення на підприємствах фондів додаткового матеріального стимулювання працівників.

До кінця 1968 р. на нові економічні умови роботи були переведені 27 тис. підприємств, що виробляли 72% промислової продукції. У цілому підсумки 8-й п´ятирічки за основними показниками розвитку промисловості були виконані, стійко зростала продуктивність праці й інші виробничі показники.

У сільському господарстві були розпочаті заходи по:

— підвищенню закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

— установленню твердих планів сільськогосподарських закупівель і гарантованого мінімуму оплати праці в сільському господарстві;

— перерозподілу бюджетних інвестицій на користь сільського господарства;

— розвитку спеціалізації окремих господарств і міжгосподарської кооперації;

— меліорації земель, використанню в агроінженерії новітніх досягнень хімії, генетики і т.д.;

— насиченню господарств новою технікою і кваліфікованими кадрами, укрупнення колгоспів і радгоспів;

— розвитку соціальної сфери села: створенню мережі асфальтованих доріг, будівництву шкіл, лікарень, будинків культури, будинків побуту, магазинів, окремих і багатоквартирних будинків.

Пожвавлення господарської діяльності колгоспів і радгоспів поліпшило постачання населення

сільськогосподарськими продуктами на кінець 60 — початок 70-х рр. ХХ ст. Реформи сприяли створенню розвинутої сільськогосподарської інфраструктури, однак надалі їх можливості не були використані повною мірою.

На початку 70-х рр. реформи вичерпали свій потенціал в рамках адміністративно-командної системи господарювання. Економіка СРСР знаходилася на підйомі, але для її подальшого розвитку була необхідна відмова від жорсткого адміністративного регулювання всіх сторін господарського життя, і в першу чергу — отримання доходів від економічної діяльності. Однак це привело б до швидкого майнового і класового розшарування радянського суспільства і ліквідації радянського ладу, заснованого на соціально- економічній однорідності громадян. Тому у середині 70-х рр. ХХ ст. реформи були згорнуті.