Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Наступальні операції на Правобережжі й у Криму

Наступ на Правобережній Україні почався ще наприкінці грудня 1943 р. із плацдармів, створених у результаті форсування Дніпра. Він розгорнувся від Полісся до Чорного моря і здійснювався силами чотирьох Українських фронтів.

Гітлерівське командування надавало величезного значення утриманню Правобережної України і сподівалося зупинити на Дніпрі подальше просування радянських військ. Особливо завзято воно трималося за Корсунь-Шевченківський виступ на Дніпрі, розташований у 80 км. південніше Києва, розраховуючи вести з його наступальні операції, щоб вибити радянські війська з плацдармів на Правобережній Україні.

Після успішних наступальних дій війська 1-го Українського фронту (командуючий — генерал М. Ф. Ватутін) із півночі і війська 2-го Українського фронту (командуючий — генерал І. С. Конєв) з півдня оточили 28 січня 1944 р. корсунь-шевченківське угруповання, де знаходилося 10 гітлерівських дивізій. Після того, як оточеними був відхилений ультиматум про капітуляцію, радянські війська 17 лютого знищили вороже угруповання. Нищівних ударів Червона армія завдала німецьким військам під Бердичевом, Житомиром, Рівним, Луцьком, Нікополем і Кривим Рогом.

У березні—квітні 1944 р. за допомогою масованих танкових ударів радянські війська з ходу форсували ріки Південний Буг, Дністер, Прут і звільнили Херсон, Вінницю, Миколаїв, а на початку квітня — Одесу.

У результаті Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської і Рівненсько-Луцької військових операцій чотири Українських фронти вигнали німецькі війська і їхніх союзників із території Правобережжя.

В липні 1944 р. радянські війська нанесли ряд ударів на Рава-Руському і Львівському напрямках, звільнивши від німців Львів, Перемишль, Станіслав (тепер — Івано-Франківськ) та інші міста. В жовтні 1944 р. було повністю звільнене Закарпаття.