На рубежі 30—40-х рр. ХХ ст. Україна в складі СРСР розвивалася під впливом суперечливих, часто трагічних подій і факторів, вплив яких серйозно утруднював зміцнення обороноздатності держави.

Основними причинами поразок Червоної армії в перші місяці війни більшість істориків вважає:

  1. Прорахунки радянського керівництва в галузі зовнішньої політики, в оцінці дій Німеччини і часу її ймовірного нападу на СРСР;
  2. Відсутність реалістичного плану стратегічної оборони («миттєвий контрудар і перенесення війни на ворожу територію»).
  3. Помилки Генштабу і Наркомату оборони в розташуванні військ прикордонних округів. Інженерні оборонні споруди на колишньому радянсько-польському кордоні були спішно демонтовані, нова укріплена лінія не була готова. До нового кордону були стягнуті аеродроми й армійські склади, а війська Київського й Одеського округів до червня 1941 р. були дислоковані так само, як і в 1939—1940 рр., залишаючись у глибині території. Таке розташування дозволило супротивникові в перші години війни знищити склади й авіацію, здійснювати глибокі охоплення й оточення значних угруповань радянських військ, позбавивши їх матеріально-технічного постачання.
  4. Репресії напередодні війни серед командного складу Червоної армії, у результаті яких командирами великих з’єднань стали офіцери середнього командного складу, які не мали відповідного досвіду управління.
  5. Повільне переозброєння і впровадження розробок нової військової техніки.
  6. Жорстка централізація управління військами з боку Ставки при відсутності належної системи зв’язку і управління, що позбавило фронтових командирів можливості приймати оперативні рішення, виходячи з конкретної бойової обстановки.
  7. Масованість удару німецької армії, перевага супротивника в чисельності й озброєнні на основних напрямках наступ (хоча загальна кількість військ СРСР і Німеччини на початок війни була приблизно рівною).
  8. Ослаблення морального духу народу через глибоку невідповідність офіційної пропаганди дружби з Німеччиною після вересня 1939 р. дійсному положенню справ, заборони викриття фашизму, дезорієнтація населення і командного складу армії тезами про «війну тільки на ворожій території». Деморалізація значної частини військовослужбовців у результаті розвалу системи управління військами в перші ж дні війни.