Втративши в перших прикордонних боях більшість літаків і танків, частини Червоної армії не могли вже не тільки наступати, але й успішно оборонятися. Маси погано озброєних і ще гірше керованих військ потрапляли в численні «котли».

Керівництво Ставки, яке не володіло обстановкою, в перші дні війни спробувало протиставити німецькій I танковій групі в районі Луцьк — Броди — Рівне — Дубно вісім механізованих корпусів Південно- Західного фронту (позбавлених пального і боєприпасів). У ході великої танкової битви німецька армія зазнала певних утрат, однак, при цьому танкові сили радянського фронту вже до початку липня були практично знищені. На Південному фронті (під Уманню в серпні й у районі Мелітополя в жовтні 1941 р.) потрапили в оточення і були знищені чотири армії.

На різних ділянках недобудованого укріпленого району на новому кордоні (у районі Леско на р. Сянок) частина військ 17-ї німецької армії була зупинена аж до початку липня 1941 р.

У результаті перших місяців війни війська Південно-Західного фронту з величезними втратами залишили Україну. Майже 1,5 млн. червоноармійців і командирів потрапили в 1941 р. у полон.

В результаті оборони навесні і восени 1941 р. стратегічний план німецького керівництва — швидко і безперешкодно захопити Україну був зірваний військами Південно-Західного і Південного фронтів. Німецька армія зазнала втрат, які у 3 рази перевищували сумарні втрати всіх попередніх німецьких кампаній на Заході: у Польщі, Західній, Північно-Східній Європі і на Балканах. До зими 1941 р. ударні угруповання німецької армії були виснажені і змушені були призупинити активний наступ.