24 червня за рішенням ЦК ВКП(б) і РНК СРСР була створена Рада евакуації. Порядок вивозу людей і майна був визначений спеціальною постановою ЦК ВКП(6) і РНК СРСР від 27 червня 1941 р. У серпні 1941 р. Раднарком СРСР і ЦК ВКП(б) затвердили «Військово-господарський план на IV квартал 1941 р. і на 1942 р. по районах Поволжя, Уралу, Західного Сибіру, Казахстану і Середньої Азії». План передбачав прискорене промислове будівництво на Сході, збільшення виробництва озброєнь, боєприпасів, сировини для військової промисловості, металу, нафти, вугілля тощо. Намічалося переміщення в тилові райони країни підприємств із прифронтової смуги.

Організовано проводилася евакуація мільйонів людей, великої кількості промислових підприємств, устаткування, матеріальних і культурних цінностей із районів, над якими нависла загроза окупації.

Евакуація відбувалася в міру просування ворожих військ. За перші півроку війни з районів, що знаходилися під загрозою окупації, було вивезено близько 1,5 тис. великих промислових підприємств. Були евакуйовані вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, культурні установи. На схід країни було відправлено до 1,5 млн. вагонів з устаткуванням, сировиною, паливом, евакуйовано більше 10 млн. чол. Переміщення промисловості і людських ресурсів у таких масштабах було безпрецедентним в історії. Після розгрому німців під Москвою евакуація промисловості була припинена.

На території, тимчасово окупованій ворогом, промислові підприємства випускали до війни 68% чавуну, 58% сталі, 57% прокату чорних металів, 63% вугілля, переважну частину бойової техніки, озброєння, боєприпасів.

Необхідно було заповнити ці втрати і зробити східні райони країни основною військово-промисловою базою. У вирішальному ступені це залежало від швидкого розміщення і уведення в дію евакуйованих на схід підприємств і устаткування. У найтяжчих умовах розгортання промислових підприємств було здійснено в небачено короткий термін. Уже навесні 1942 р. більша частина евакуйованих оборонних підприємств почала випускати продукцію.

До середини 1942 р. перебудова економіки на обслуговування потреб війни була завершена. Обсяг валової продукції всієї промисловості перевершив рівень 1941 р. більше ніж у 1,5 рази. У східних районах країни вироблялося понад 25% усієї бойової техніки, озброєння і боєприпасів.

Величезних збитків заподіяла війна радянському сільському господарству. На окупованій території до війни проживало 45% населення СРСР і вироблялося більше половини всієї продукції землеробства і тваринництва. Виробництво і заготівля сільськогосподарських продуктів у 1941 р. значно скоротилися. У країні була запроваджена карткова система на продовольчі і промислові товари. Для відшкодування втрат були вжиті заходи для розширення посівних площ у Поволжі, на Уралі, у Сибіру, Казахстані і Середній Азії.