Режим воєнного стану був запроваджений із початком війни в ряді районів СРСР. Він передбачав:

— перебудову державного управління: створення Ставки Головного командування Збройними силами (23 червня) і ДКО (Державного комітету оборони) (30 червня 1941 р.), які наділялися всією повнотою влади в країні. Главою ДКО і Головнокомандуючим став Й. Сталін;

— запровадження військових трибуналів, арешти в тилу всіх «підозрілих осіб», інтернування з території країни громадян держав, що воювали проти СРСР, а також висилка в східні райони громадян СРСР німецького походження;

— перебудову народного господарства на військовий лад (збільшення робочого дня і робочого тижня; скасування чергових відпусток; запровадження карткової системи постачання населення продовольством і товарами першої потреби);

— мобілізацію усіх військовозобов’язаних 1905-1918 рр. народження на території усіх військових округів (крім Середньоазіатського, Забайкальського і Далекосхідного), а також формування народного ополчення з добровольців, які не підлягають мобілізації. Уже до 1 липня 1941 р. Збройні Сили СРСР поповнилися на 5,3 млн. чол., однак, значна частина призваних не була забезпечена озброєнням і потрапила в німецький полон у перші місяці війни.

3 липня 1941 р. відбувся виступ Й. Сталіна зі зверненням до народу по радіо, у ході якого війна була оголошена Великою Вітчизняною війною радянського народу.