Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Закарпаття в складі Чехо-Словаччини

Становище українського населення Закарпаття, що у листопаді 1918 р. добровільно ввійшло до складу Чехо-Словаччини, було значно кращим, ніж у Польщі і Румунії. Чехо-Словацька республіка залишалася єдиною послідовною демократичною державою Центральної Європи, намагалася проводити ліберальну, виважену політику відносно національних меншин.

Переважна більшість українського населення проживало на сході країни (Пряшівщина, Закарпаття) і нараховувало близько 455 тис. чоловік. Особливістю суспільно-політичного розвитку українських земель у складі Чехо-Словаччини була цілковита підпорядкованість українських політичних угруповань чехословацьким партіям. Ідеологічні напрямки їхньої діяльності традиційно розмежовувалися на три табори. До першого входили закарпатські українці, що продовжували називатися русинами і розглядали себе як частину єдиного російського народу (русофіли). Організаційним ядром їхнього політичного життя стало просвітнє товариство ім. Духновича. Однак, протягом 20—30-х рр., незважаючи на сприяння празького уряду, русофіли поступово втрачали підтримку місцевого населення.

Менш впливовою була мадярофільська течія «карпаторосів», яких називали мадяронами. Вони стверджували факт утворення в Закарпатті окремої нації русинів («карпаторосів»), відмінної від українців. Гасла русинів про повернення Закарпаття Угорщині маскували проугорські настрої частини суспільства і не користувалися підтримкою серед українського населення.

Найбільш впливовою політичною силою була українофільська течія, що відстоювала ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом. Українофільський табір був представлений декількома організаціями. Серед них найбільш послідовною в захисті прав українського народу була Християнська народна партія, яку очолювали Августин Волошин і брати Брайщаки.

Українські комуністи входили до складу легальної Комуністичної партії Чехо-Словаччини і займали відверто прокомуністичні, прорадянські позиції, наполягаючи на приєднанні краю до радянської України.