Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Політика румунського уряду відносно українців

Скориставшись розпадом Російської й Австро-Угорської імперій, війська королівської Румунії наприкінці 1918 р. окупували Бессарабію, до складу якої входили українські етнічні землі (Ізмаїльський, Аккерманський, Хотинський повіти), Північну Буковину і частину Мармаросщини (у Закарпатті). Загальна кількість українців на підвладних Румунії територіях складала 790 тис. чоловік. Румунська влада проводила політику тотальної румунізації, жорстокого тиску на місцеве населення, удаючись до відкритих насильницьких дій. Так, з 1919 по 1928рр. на території Буковини зберігався воєнний стан. Місцевих українців тут не визнавали окремою нацією, оголосивши їх «українізованими румунами». До 1927р. всі українські школи були закриті або румунізовані, українська преса була заборонена. Вживалася спроба румунізувати православну церкву. Окупаційна влада змушувала змінювати українські прізвища за румунським зразком. На спроби українського населення чинити опір окупантам королівський уряд відповідав жорстокими каральними акціями. Так, були придушені Хотинське повстання в 1919р. і Татарбунарське в 1924р.

Короткочасна лібералізація румунської внутрішньої політики в 1928—1938рр. привела до легалізації політичних партій. Частина буковинських громадських діячів, за прикладом галицьких «легалістів» з УНДО, схилялася до компромісу з владою. У 1927 р. вона створила Українську національну партію (УНП) під керівництвом В. Залозецького, що намагалася захищати права українців, зберігаючи лояльність до Румунії.

На протилежних позиціях знаходилися праві і ліві радикали. Останні були представлені прокомуністичними організаціями. Найбільша серед них виникла в 1929 р. на Буковині за назвою «Визволення» і відстоювала ідею приєднання до радянської України.

На початку 30-х рр. на Буковині розгорнувся націоналістичний рух на чолі з І. Григоровичем, А. Забачинським, Д. Квітковським. Буковинські радикали, які здобули великий вплив серед студентських, спортивних, молодіжних організацій, використовували організаційні принципи і методи боротьби оунівців Східної Галичини.

У 1938 р. король Кароль II установив у Румунії військову диктатуру, що призвело до відродження репресивних каральних дій центрального уряду відносно українців.