Напередодні війни неписьменність серед дорослого населення в основному була ліквідована.

У 1932—1933 навч. р. в Україні нараховувалося близько 21,7 тис. шкіл, у яких навчалися майже 4,5 млн. учнів. У 1934 р. установлювалися три типи загальноосвітніх шкіл: початкова (чотирирічний курс навчання), неповна середня (семирічний), середня (десятирічний). Протягом другої п’ятирічки закінчився перехід до загальної обов’язкової початкової освіти, а в містах — до загальної семирічної. У 1940— 1941 навч. р. у загальноосвітніх денних школах республіки навчалися 6,7 млн. учнів.

Наука

Вищою науковою установою була Всеукраїнська академія наук (ВУАН), яку з 1930 р. очолював О. Богомолець. З першої половини 30-х рр. ХХ ст. після ліквідації відділень, секцій і кафедр Академії вона перетворилася на асоціацію окремих науково-дослідних інститутів, підпорядкованих безпосередньо Президії ВУАН.

Наукові установи, окремі вчені досягли значних успіхів. У відкритому в 1928 р. у Харкові Українському фізико-технічному інституті (УФТІ) працювали І. Курчатов, Л. Ландау (який у цей період опублікував класичну працю з кінетичної теорії плазми). У 1932 р. в УФТІ група учених уперше в Радянському Союзі здійснила штучне розщеплення атома літію. У 1932 р. з ініціативи Є. Патона був заснований Інститут електрозварювання ВУАН. Колектив інституту розробив ефективний спосіб автоматичного електрозварювання під флюсом, що вперше у світовій практиці був застосований на Магнітогорському металургійному комбінаті і Дніпробуді. В Україні працювала група талановитих математиків — математична школа Д. Граве.

Розробки Ю. Кондратюка з теорії космічних польотів були вже в 20-ті роки використані фахівцями радянського ракетобудування. Важливе значення мали праці біохіміка О. Палладіна, патологоанатома О. Богомольця, фізіолога Д. Воронцова, медика-офтальмолога В. Філатова.

Художня література і мистецтво

Після прийняття в квітні 1932 р. постанови ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» були ліквідовані самодіяльні літературно-художні об’єднання і створена єдина Спілка радянських письменників України. Літературний процес цілком переводився під контроль партійних чиновників.

Навесні 1933 р., у розпал голоду, почалася хвиля переслідувань українських письменників. Були репресовані І. Слісаренко, О. Досвітний, Остап Вишня, Г. Косинка, Д Фальківський та ін. Із 259 письменників, що друкувалися в 1930 р., після 1938 р. залишилося тільки 36. У той же час публікувалися твори П. Тичини, М. Бажана, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка, що прославляли сталінську політику.

Продовжувалася діяльність П. Саксаганського і М. Садовського, акторів Н. Ужвій, А. Бучми, Борисоглібської, оперних співаків М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинського, О. Петрусенка, Б. Гмирі. Фільми Олександра Довженка ввійшли до скарбниці світового кіномистецтва.