Цілями масових репресій в Україні було придушення:

— можливого опору режиму особистої влади Й. Сталіна;

— селянського опору усуспільненню власності в ході суцільної колективізації;

— можливого «сепаратизму» керівників республіки й української інтелігенції, що міг би привести до виходу України з СРСР.

Крім того, ув’ язнені в таборах і заслані були безкоштовною робочою силою, що планомірно і цілеспрямовано формувалась для виконання значного обсягу народногосподарських робіт.

Свого піку масові репресії досягли в другій половині 30-х рр., ставши продовженням репресій рубежу 20—30-х рр. Жертвами терору стали майже половина складу КП(б)У і більшість членів ЦК і Політбюро ЦК КП(б)У, члени українського уряду. Були заарештовані і засуджені директори багатьох заводів, творці новітньої військової техніки К. Челпанов, К. Калінін та ін., військові кадри Ю. Коцюбинський, І. Дубовий, І. Федько та ін., діячі науки і культури Л. Курбас, М. Куліш, служителі церкви.