Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Перехід до прискореної колективізації

Відповідно до первісного плану, колективізація в Україні повинна була бути здійснена за два роки.

1929 р. Й. Сталін назвав «роком великого перелому» — «рішучого наступу соціалізму на капіталістичні елементи міста і села».

Форсування темпів колективізації вело до насильницького залучення селян у колгоспи під загрозою розкуркулювання.

У роки першої п’ятирічки Україна повинна була закінчити колективізацію до весни 1932 р., однак, із початком колективізації навесні 1930 р. ЦК КП(б)У розгорнув змагання серед районів і областей на дострокове її завершення до осені 1930 р. Було розкуркулено понад 200 тис. селянських господарств і стільки ж покинуто селянами, що тікали на новобудови в міста. До кінця першої п’ятирічки в Україні було «колективізоване» 70% селянських господарств.

У роки другої п’ятирічки (1933—1937рр.) колективізація була завершена. Було колективізовано понад 90% селянських господарств. Колгоспи отримали матеріально-технічну базу у вигляді машинно- тракторних станцій (МТС), було проведено організаційне зміцнення колгоспів і радгоспів — створені політвідділи в МТС і радгоспах (які займалися розкуркулюванням, політпропагандою і агітацією, соцзмаганням і т.п.).

У результаті колективізації:

— держава забезпечила безперебійне джерело постачання міст дешевим продовольством:

— ліквідувала соціальну базу для нових селянських виступів;

— замінила ринковий механізм товарообміну між містом і селом адміністративно-командним продуктообміном;

— отримала кошти для індустріалізації.