Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Статус УСРР у складі Радянського Союзу і ставлення політичних сил до членства України в СРСР

Комісія Політбюро ЦК РКП(б) із підготовки проекту удосконалення відносин між республіками прийняла в 1922р. сталінський проект союзного договору, який передбачав входження незалежних радянських республік до Російської Федерації на правах автономії. В. І. Ленін рішуче виступив проти ідеї «автономізації», що ліквідувала права республік, загрожувала підірвати підтримку більшовиків із боку неросійських народів колишньої імперії. Замість цього лідер більшовиків запропонував свій план добровільного об’єднання всіх радянських республік на рівних правах із РСФРР у новій федерації, новому багатонаціональному союзі.

30 грудня 1922 р. у Москві відбувся I Всесоюзний з’їзд рад, котрий затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. До складу новоутвореної держави ввійшли 4 республіки: РСФРР, Закавказька Федерація, Українська СРР і Білоруська СРР. На з’їзді були обрані Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) та чотири співголови ЦВК, які його очолили — по одному від кожної з союзних республік (від України — Г. Петровський). 24 р. На ньому була прийнята перша союзна Конституція.

У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд рад затвердив новий текст Конституції УСРР. У ній законодавчо закріплювалося входження радянської України до складу Союзу РСР, визначалися компетенція і функції республіканських органів державної влади і державного управління, а також відносини між вищими органами державної влади і державного управління СРСР і УСРР.

УСРР за Конституцією СРСР 1924р. мала право на вільний вихід із Союзу. Однак, провідні напрямки життєдіяльності країни (військово-морські й закордонні справи, зовнішня торгівля, залізничний транспорт) цілком входили до компетенції тільки союзного уряду.