Семирічний період бойових дій на території України цілком зруйнував її економіку. Сильніше за все постраждала велика машинна індустрія. Чисельність промислових робітників скоротилася вдвічі. Був цілком паралізований зв’язок і транспортна мережа. Фактично перестала існувати фінансово-грошова система. За час війни населення скоротилося майже на 4 млн чол.

Криза охопила сільське господарство, де посівні площі з 20,9 млн десятин у 1913 р. скоротилися до 15,4 млн. десятин у 1920 р., валовий збір у 1921 р. склав тільки 25% від довоєнного.

Зразу після припинення військових дій невдоволення селян політикою воєнного комунізму і реквізиціями різко зросло. Оскільки державний хлібний фонд у запланованих розмірах утворити не удалося, різко погіршилося постачання населення міст продовольством. У промислових центрах України продовольчий пайок для робітників був скорочений до 100 гр. хліба і видавався нерегулярно. Рятуючись від голоду, робітники ішли з заводів у села. На підприємствах почастішали страйки, найчастіше «італійські», коли працівники виходили на свої робочі місця, але різко знижували темпи роботи.