Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Відновлення політики «воєнного комунізму»

Сутність політики воєнного комунізму полягала в наступному:

1) скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці;

2) націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом;

3) мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення віком від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудодні);

4) запровадження продрозкладки на селі — системи заготівель сільськогосподарських продуктів. Продрозкладка, яку здійснювали продзагони і комбіди, передбачала обов’язкову здачу селянами державі за твердими цінами всіх надлишків сільгосппродукції; норма особистого споживання визначалася державою; почалася колективізація сільського господарства (артілі, комуни, ТСОЗи);

5) різке обмеження суверенітету України: КП(б)У — складова частина РКП(б); керівництво профспілками і громадськими організаціями здійснювалося з Москви;

6) утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік із метою централізованого управління господарством, фінансами і створення єдиного військового командування.

В Україні втретє розгорнулася націоналізація підприємств. В умовах повного знецінення грошей і розвалу товарно-грошових відносин більшовицький уряд узяв курс на застосування позаекономічних методів впливу на виробництво. Так, у січні 1920 р. з червоноармійських загонів була створена Українська трудова армія, бійці якої працювали на відбудові підприємств і шляхів. За продрозкладкою, що складала для України 140 млн пудів, вилучався хліб. З цією метою була створена велика армія заготівників. Для ослаблення позицій куркулів були створені комітети незаможних селян — комнезами. Розгорнулися широкі репресії проти заможних селян, особливо проти учасників повстанських загонів. Протягом року в Україні було створено 18 концентраційних таборів, через які пройшли близько 30 тис. чол.

Така політика викликала гостре невдоволення селян, що переросло в масовий повстанський рух, який улітку 1920 р. набув загрозливих для радянської влади розмірів.