Невдала спроба визволення Києва прискорила остаточну поразку українських армій, що змушені були вести бої з трьома силами — більшовиками, денікінцями і поляками. Останні поступово окупували Західну Волинь і Поділля, залишивши українців без тилу і постачання. В умовах блокади з боку Антанти контакти з закордоном були неможливі. Ослаблена важкими боями, епідемією тифу і надзвичайно ранніми заморозками, УГА припинила збройний опір і 5 листопада 1919 р. перейшла на бік Денікіна. Війська УНР під командуванням С. Петлюри ще деякий час продовжували боротьбу, однак, не маючи достатньої підтримки з боку населення, залишились практично без ресурсів. Великого розмаху набуло дезертирство. Тому було вирішено відмовитись від існування регулярної армії і перейти до партизанської тактики. Генерал М. Омелянович-Павленко на чолі частини військ УНР у складі Запорізької, Волинської і Київської груп 6 грудня 1919 р. виступив у рейд по тилах денікінської і Червоної армій — («Зимовий похід»), що продовжувався понад п’ять місяців. Війська подолали дві тисячі кілометрів із боями, після чого навесні 1920 р. перейшли в зайняті поляками райони і були роззброєні.