Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Соціально-економічні перетворення в ЗУНР

Уряд і Президент прагнули вивести країну з глибокої економічної кризи, для чого були проведені наступні заходи:

— монополізація продажу зерна, сигарет, спирту і сільськогосподарської продукції;

— співробітництво з кооперативними і фінансовими організаціями;

— початок відновлення роботи залізничного транспорту;

— запровадження в обіг валюти — гривні і карбованця;

— 14 квітня 1919 р. із прийняттям закону про землю почалася аграрна реформа, що передбачала ліквідацію великого землеволодіння, проведення поділу землі між малозабезпеченими і безземельними селянами. Однак, уряд не зумів узяти під контроль нафтовидобуток (більша частина розробок належала іноземцям),

зупинити інфляцію і повною мірою реалізувати робітниче законодавство. Найбільш удалою була політика в галузі освіти, спрямована на відокремлення школи від церкви, і у відношенні політичних партій.

Трудящі були розчаровані внутрішньою політикою Національної Ради. Зростаюча соціальна напруга узимку 1918—1919 рр. призвела до появи, за російським прикладом, революційних організацій — рад. У Дрогобичі, Калуші, Косові, Стебнику утворилися ради робітничих депутатів. У Коломиї, Станіславі (нині Івано-Франківськ) і Стриї, де розміщалися частини УГА, були створені ради солдатських депутатів.

З’явилися також комуністичні партійні групи, що стояли на вкрай лівих позиціях і під гаслами ліквідації приватної власності усе більше розколювали суспільство за класовими ознаками. У суспільстві, уже розколотому за національними ознаками, загострення класової боротьби створювало додаткові перешкоди на шляху до завоювання державної незалежності.