Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Війна більшовиків проти Директорії УНР

У грудні 1918 р. на північних і північно-східних рубежах України з’явилися війська радянської Росії. Під приводом надання допомоги робітникам і селянам України, що повстали проти гетьманщини, вони почали наступ на Харків і Київ, продовжували його і після падіння гетьманщини.

22 листопада за вказівкою ЦК КП(б) у Курську був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, від імені якого почався наступ Червоної армії на Україну. 16 січня 1919р. Директорія УНР оголосила стан війни з радянською Росією. Під натиском радянських військ Директорія змушена була залишити Київ, перебравшись до Вінниці, а потім — до Проскурова (у даний час — Хмельницький) і Рівного. Радянські війська просувалися в двох напрямках: на південь через Харків-Донбас і на Київ, до середини лютого 1919 р. вийшовши до Дніпра. Армія Директорії не могла протидіяти більшовицькому наступу, оскільки через негативні прояви отаманщини відчувала гострий спротив з боку населення. Під впливом більшовицької політики, спрямованої, зокрема, на ліквідацію приватної власності на землю і її зрівняльний розподіл серед селянства, в Україні поширювалися прорадянські настрої, що охопили й армію УНР. Чимало повстанських загонів (зокрема, Махна, Григор’єва і т. д.) влилися до лав Червоної армії і вели спільну з ними боротьбу проти денікінських військ, які наступали з південного сходу.