18 грудня 1918 р. Директорія УНР прибула до Києва. Прийшовши до влади, вона відновила колишню назву держави — Українська Народна Республіка з республіканською формою державного устрою. В основу будівництва держави був покладений т.зв. «трудовий принцип», відповідно до якого влада повинна була належати трудовим радам, без участі визискувачів. Вища влада передавалася Директорії УНР, законодавча — Трудовому конгресу (обраному без участі «нетрудових класів» — поміщиків і капіталістів), виконавча — Раді Народних Міністрів, а на місцях — трудовим радам селян, робітничому класу, трудовій інтелігенції. Капіталісти, поміщики, вища інтелігенція позбавлялися виборчого права. Декрети гетьмана були скасовані, органи влади Української держави розпущені.

Були розпущені й обрані на основі майнового цензу органи місцевого самоврядування, призначені нові вибори за трудовим принципом. Директорія відновила чинність законів УНР, прийняла новий закон про передачу поміщицької землі селянам без викупу. Заборонена була російська мова, замінені написані нею вивіски в Києві.

У другій половині 1919 р. було запроваджено авторитарне правління С. Петлюри. На місцях посилювалася влада отаманів.