Опозиція гетьманському урядові об’єдналася навколо Українського національного союзу (УНС), головою якого з вересня 1918 р. став колишній глава Генерального Секретаріату Центральної Ради, один із лідерів УСДРП В. Винниченко.

14 листопада 1918р. у Києві на таємному засіданні УНС за участю представників селянського союзу, профспілки залізничників і загону січових стрільців була створена Директорія — верховний орган УНР, яку передбачалося відновити шляхом антигетьманського повстання. Главою Директорії на цьому засіданні був обраний В. Винниченко, а її членами стали головний отаман війська УНР С. Петлюра (член УСДРП), Ф. Швець (представник селянського союзу), П. Андрієвський (член УПСС) і А. Макаренко (керівник об’ єднаної ради залізничників України, безпартійний).

Збройне повстання почалося 16 листопада виступом січових стрільців у Білій Церкві. Під Мотовилівкою, у 30 км від столиці, стрільці розгромили найбільш боєздатні сили гетьмана — полк сердюків і офіцерську дружину. Довідавшись про це, командир одного з полків Запорізької дивізії П. Балбачан перейшов на бік Директорії і захопив Харків. Наслідуючи його приклад, інші полки цієї дивізії визнали Директорію і зайняли Полтаву. Сірожупанна дивізія на Чернігівщині також визнала владу Директорії. Збройні сили Директорії поповнювалися селянськими загонами.

14 грудня 1918 р. гетьман зрікся влади. Українська держава пала. До міста ввійшли загони січових стрільців.