Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Внутрішня і зовнішня політика Української держави

П. Скоропадський так визначив свою програму: створити здатний до державної праці сильний уряд; відновити армію й адміністративний апарат, яких у той час не існувало, і з їхньою допомогою установити порядок, що спирався б на право; провести необхідні політичні і соціальні реформи.

Велика увага була приділена упорядкуванню місцевого управління. Були призначені губернські і повітові старости, переважно з місцевих поміщиків, земських діячів. У Києві, Одесі, Миколаєві були призначені отамани. Міська, повітова міліція була перетворена на державну варту. Перевибори органів місцевого самоврядування були проведені на підставі майнового цензу. Гетьман заборонив випуск соціалістичних газет і запровадив попередню цензуру. Були заборонені будь-які збори, розігнані земельні комітети й органи місцевого самоврядування.

У сфері аграрної політики відновлювалася приватна власність на землю, яку тепер можна було продавати і купувати. Закон Центральної Ради від З1 січня 1918 р. про конфіскацію земельних володінь понад 25 десятин на господарство був скасований. Усі великі маєтки підлягали примусовому викупу державою і продавалися селянам по 25 десятин в одні руки. Окремі господарства «агрокультурного значення» могли зберегти 200 десятин. Майно і земля поверталися поміщикам, що мали право використовувати примусову працю селян і їхні знаряддя праці під час збору врожаю; організаторів страйків на полях могли ув’язнити. Поміщики за допомогою каральних загонів стали стягувати із селян контрибуції за заподіяні збитки. Такі операції супроводжувалися насильством, екзекуціями над селянами, що викликало їхнє гостре невдоволення режимом.

У сфері робітничої політики захищалися права роботодавців. Відновлювалися в правах власники націоналізованих заводів, фабрик, копалень, шахт. Власники підприємств дістали право збільшувати робочий день до 12 годин, знижувати і нерегулярно видавати зарплату, не виконувати умови трудових договорів, проводити локаути (звільнення працівників без попередження і новий набір працівників за меншу платню). Функції профспілок обмежувалися, страйки заборонялися.

Гетьманському урядові на якийсь час удалося відновити свободу торгівлі і підприємницької ініціативи. Збут товарів за кордон збагачував промисловців і торговців. Була відновлена робота залізниць.

Гетьман дав згоду на вивіз з України значної кількості продовольства і сировини. Тільки за німецькими (заниженими) даними, з України до вересня-жовтня 1918 р. було відправлено до Німеччини і її союзників близько 2 млн пудів цукру, 9132 вагонів зерна, 22148 вагонів іншого продовольства, 105 тис. голів великої рогатої худоби, 96 тис. свиней, вивезена велика кількість різноманітної сировини. У вересні 1918 р. на вимогу австро-німецького окупаційного командування гетьманат почав вилучати у населення додатково сировину і продовольство. Улітку 1918 р. набули чинності гетьманські закони про примусове використання гужового транспорту і реманенту для державних перевезень, а також про обов’язкову передачу врожаю 1918р. у розпорядження держави. За приховування зерна закон передбачав конфіскацію всього селянського майна. Збільшувалися податки, поширювалися арешти, екзекуції (побиття шомполами) і розстріли.

Фінансова реформа була спрямована на запровадження гривні і розміщення українських капіталів у німецьких банках.

Метою військової реформи було створення національної армії в 300 тис. чол. Улітку було оголошено про поновлення організації козацтва як окремого стану населення і частини війська. На листопад була призначена мобілізація 85 тис. чол.

Національна політика гетьмана почалася з прийняття законів про поширення громадянських прав на усіх, хто в даний момент проживав в Україні, за умови принесення клятви вірності Українській Державі.

Найбільш вдалою і послідовною була політика в сфері культури. Був прийнятий закон про обов’язкове вивчення української мови, історії і географії України. Видавалися підручники. 6 жовтня 1918 р. у Києві був відкритий державний університет, а 22 жовтня — університет у Кам’янці-Подільському. Були засновані Державний український архів. Українська національна бібліотека, 24 листопада відкрита Українська академія наук. Її президентом став В. Вернадський. Почали працювати український театр драми й опери, Державна українська капела, Державний симфонічний оркестр. Продовжувала розвиватися церква. Було створене Міністерство сповідань. На Церковному соборі в Києві 20 червня — 11 липня 1918р. утворена Українська автокефальна церква на чолі з Василем Липківським.

Головним завданням зовнішньої політики було здобуття міжнародного визнання Української Держави і зміцнення відносин із Німеччиною, котра ратифікувала Берестейський договір і обіцяла сприяти Україні у вирішенні територіальних питань. Крім Німеччини, дипломатичні відносини були налагоджені з Австро-Угорщиною, Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Російською Федерацією.