Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Ультиматум російського Раднаркому

Під час відкриття I Всеукраїнського з’їзду рад 4 (17) грудня до Києва надійшла підписана Леніним і Троцьким телеграма «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради».

У цьому маніфесті Раднарком оголошував про визнання УНР і її право на відокремлення від Росії, але не вважав Центральну Раду повноважним представником трудящих України. Російський радянський уряд вимагав від УНР протягом 48 годин відмовитися від утворення Українського фронту, не пропускати через Україну з фронту на Дон (де формувалася антирадянська Добровольча армія) контрреволюційні козачі частини, припинити роззброєння революційних військових частин і Червоної гвардії. Уразі неприйняття цих вимог Раднарком загрожував війною. У той же час в ультиматумі підкреслювалося, що війна буде вестися не проти українського народу і його права на самовизначення, а проти «буржуазно-націоналістичної» Центральної Ради.

Український уряд ухильно відповів на ультиматум, поставивши умовами переговорів насамперед невтручання Раднаркому і командування військами в українські справи, а також надання УНР фінансової допомоги (не менше третини якої повинне було складати золото). 21 грудня Раднарком відповів, що бажає мирного вирішення конфлікту, цілком визнає право на вільний розвиток народів, однак, вимагає, щоб Центральна Рада чітко висловила свою відмову від підтримки контрреволюції — донського отамана Каледіна і «усієї змови буржуазії і кадетів». В Україну були направлені делегати для ведення переговорів із Центральною Радою. Однак, Центральна Рада заявила, що вона стоїть на позиціях нейтралітету і невтручання в справи Росії, вимагаючи від Раднаркому чітко дотримуватись права націй на самовизначення.