Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

I Всеукраїнський з’їзд рад у Києві

I Всеукраїнський з’їзд рад розпочав свою роботу 4 (17 за н. ст.) грудня 1917р. у приміщенні Київських купецьких зборів. Скликаний він був з ініціативи Київської, Одеської і Харківської рад робітничих депутатів. На той час більшість рад в Україні підтримали більшовиків, і останні розраховували на мирне «поглинання з’їздом рад» Центральної Ради і проголошення радянської влади. Однак, українські демократичні організації змогли організувати прибуття на з’їзд близько 2 тис. прихильників Центральної Ради — членів селянських спілок (переважно з Київщини), а також українських військових частин. У той же час український уряд заборонив вільний в’їзд до Києва, перешкодивши більшовикам збільшити кількість своїх прихильників. Ведення з’їзду взяло на себе керівництво Центральної Ради, відсторонивши більшовицький оргкомітет.

Делегати 49 більшовицьких рад на знак протесту проти «нерівномірного представництва» залишили з’їзд. Об’єднавшись із делегатами з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну, який проходив у Харкові, вони провели Всеукраїнський з’їзд рад.

Учасники Київського з’їзду одностайно висловили довіру Центральній Раді, визнавши недоцільним її переобрання. Крім цього, з’їзд прийняв «Відозву до народів Росії», у якій Раднарком обвинувачувався в ігноруванні права націй на самовизначення, придушенні демократично обраного українського уряду і розв’язанні «братовбивчої війни в рядах демократії». У «Відозві» підкреслювалося, що Центральна Рада обрана з’ їздами робітників, селян і солдатів і за час своєї діяльності організувала навколо себе селянство і робітників, проголосила УНР у складі федеративної Росії, передала без викупу землю трудовому народові, запровадила восьмигодинний робочий день і державний контроль за виробництвом. На жаль, усі соціально- економічні перетворення, перераховані у відозві, були фікцією.