Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

ІІІ. Універсал і проголошення Української Народної Республіки (УНР)

Широка підтримка більшовицьких соціально-економічних перетворень українським селянством і загроза втрати популярності Центральною Радою посилили позиції в ній діячів на чолі з В. Винниченко, котрі домагалися проведення реформ по типу більшовицьких. Їм вдалося подолати опір М. Грушевського, котрий вважав, що соціальні реформи відвернуть від української революції поміщицькі і буржуазні кола і тим спричинять розкол нації.

7 (20 за н. ст.) листопада 1917 р. Центральна Рада прийняла свій III Універсал. У ньому говорилося: «Відтепер Україна стає Українською Народною Республікою». Її територією визнавалися землі, заселені в основному українцями. Існуюче право власності на землі поміщицькі і землі нетрудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетські і церковні землі скасовувалося. Установлювався 8-годинний робочий день. Запроваджувався державний контроль над виробництвом. Висувалася вимога до союзників і супротивників у війні негайно розпочати мирні переговори. Скасовувалася смертна кара. Передбачалося забезпечення свобод: слова, преси, віросповідання, зборів, союзів, страйків, недоторканність особи й житла. Проголошувалося право застосування національних мов, усім народностям надавалася національно-персональна автономія. На 27 грудня 1917р. були призначені вибори до Українських установчих зборів.

Проголошення УНР III Універсалом стало видатною історичною подією, що знаменувало відродження української державності в XX ст. Разом із тим, керівництвом Малої Ради і Генерального Секретаріату, на вимогу ділових кіл, одночасно з Універсалом було опубліковане офіційне роз’яснення до нього, у якому всі проголошені соціально-економічні перетворення оголошувалися лише намірами, котрі ні в якій мірі не стануть здійснюватися українським урядом найближчим часом. Установлювалася сувора відповідальність за «самовільні» переділи поміщицького землеволодіння і реалізацію 8-годинного робочого дня.