I Універсал став наслідком тримісячних переговорів із Тимчасовим урядом, що відмовлявся визнати право України на автономію. Виконуючи вимоги мітингів, рекомендації з’їздів, 10 червня 1917р. Комітет (Мала Рада) прийняв І Універсал Центральної Ради до українського народу, у якому було проголошено: «Відтепер самі будемо будувати наше життя», тобто була проголошена автономія України (у складі Росії).

Універсал містив стислий підсумок обговорення проблем самовизначення України на I селянському з’їзді, IV сесії Центральної Ради і II Військовому з’їзді. Головним призначенням I Універсалу було безпосереднє звернення до всіх українців із закликом «у лихоліття вседержавного безладдя» самостійно організовуватися і приступити до «негайної закладки основ автономного устрою» України.

В Універсалі відзначалося прагнення молодої української демократії до свободи, до створення шляхом загального, рівного, прямого і таємного голосування Українських Установчих зборів, до національно-територіальної автономії в складі Росії. У стислій формі викладалися відповідні вимоги

Центральної Ради до Тимчасового уряду. Особливо висловлювалася «надія», що по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі будуть передані у власність народу.

Центральне значення мало положення Універсалу, яке гласило, що оскільки Тимчасовий уряд не задовольняє вимог Центральної Ради, український народ буде «сам керувати своїм життям». В Універсалі Центральна Рада проголошувала себе виразником усенародної волі і брала на себе в зв’язку з цим «весь тягар відповідальності». Універсал також закликав українських громадян до згоди між собою й угоди з «демократією інших національностей», а також до усунення на місцях осіб і органів, «ворожих до українства», але не насильницькими методами, а шляхом їхнього переобрання.

Обнародування Універсалу стурбувало Тимчасовий уряд, котрий опублікував «Звернення до українського народу», у якому закликав не відриватися від Росії. 29 червня до Києва прибули міністри Тимчасового уряду на переговори з Центральною Радою. Вони визнали право України на автономію і погодилися, щоб Центральна Рада виробила статус своїх повноважень.