Лютнева революція в Росії 1917 р. активізувала боротьбу українського народу за національне, культурне, економічне визволення. Організаційним центром, що об’єднав усі національно-демократичні сили України, був міжпартійний політичний блок поміркованих лібералів і соціал-демократів — Товариство українських поступовців (ТУП), — який виник у 1908р. Членами ТУП були М. Грушевський, Є. Чикаленко, І. Шраг, Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський, А. Вязлов, В. Прокопович та ін.

Перемога Лютневої революції і крах самодержавства в Російській імперії обумовили зміну органів влади і управління в Україні. Про падіння монархії і створення Тимчасового уряду в Києві було офіційно оголошено 1 березня 1917р. Губернатори були усунуті. Вищою посадовою особою в губернії став комісар Тимчасового уряду, яким зазвичай призначався голова губернської земської управи. На місцях почали створювати громадські комітети, до яких увійшли члени міських дум, підприємці, інтелігенція. У Києві виникла рада об’єднаних організацій міста. Відбулися земські з’їзди, що обрали виконавчі губернські комітети. Паралельно створювалися ради робітничих і солдатських депутатів, до керівництва якими прийшли російські есери і меншовики. Активізувалося суспільно-політичне життя. Відновилися старі, виникли нові українські політичні партії — Товариство українських поступовців, що реорганізувалося в Союз українських федералістів-автономістів, соціал-демократи, соціалісти-революціонери, Український селянський союз.

Однак, найбільшою популярністю і впливом в Україні напередодні революції усе ще користувалися не національні, а загальноросійські партії — соціалісти-революціонери, соціал-демократи, кадети. їхні програмні вимоги лягли в основу програм аналогічних українських партій.