Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Українські землі напередодні війни

Українські землі напередодні війни входили до складу двох імперій — Австро-Угорської (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) і Російської (Волинь, Наддніпрянська Україна і Слобожанщина). Напередодні війни Україна усе ще залишалася переважно землеробським, селянським краєм. Разом із тим, у другій половині XIX ст. в Україні сформувалися потужні промислові центри, серед яких виділялися Донбас і Наддніпрянщина, що стали паливною і металургійною базою Російської імперії.

Загальна частка українців у населенні України складала більше 2/3. За національним складом село було переважно українським, місто — багатонаціональним, більшою частиною російським і єврейським, а на західноукраїнських землях — польським і єврейським. У руках представників цих національностей концентрувалися міська промисловість, торгівля, ремесло і фінанси. Українці в містах складали меншість — біля третини населення. Між містом і селом утворився мовний бар’єр. Село розмовляло українською мовою, місто — переважно російською, а на заході — польською, німецькою і угорською.

І в російській, і в австро-угорській частинах України її населення зазнавало соціального і національного пригноблення. Російський уряд послідовно проводив курс перетворення українців на «справжніх росіян». У Західній Україні зберігалося культурне, господарське і політичне домінування поляків, однак, в Австро-Угорщині відверто асиміляторська політика не проводилася (крім Закарпаття, яке перебувало під юрисдикцією угорського уряду).

Український національний рух російської і австро-угорської частин України у питанні про війну розколовся. Більшість західноукраїнських політиків підтримали Австро-Угорщину, закликаючи українців боротися проти Росії за визволення українських земель, що входили до її складу. При цьому вони вважали, що після війни австрійський уряд дасть згоду утворити на землях, які входили до складу Австро-Угорщини, українську автономію.

В українських землях, які знаходилися під владою Росії, з початком Першої світової війни серед представників національного руху не виробилося єдиної думки про відношення до війни. В одній з найбільш впливових українських партій — УСДРП відбувся розкол. Більша частина УСДРП на чолі із Симоном Петлюрою підтримала у війні царську Росію. Члени УСДРП на чолі з Володимиром Винниченком засуджували війну, виступали за автономію України. Володимир Дорошенко очолив крило УСДРП, яке закликало до боротьби з царською Росією і стояло на позиціях незалежності України.

ТУП, близьке за своїми поглядами до російських прогресистів, закликало українців до захисту Російської держави у війні, сподіваючись на надання в майбутньому Україні автономії в складі Росії.