Нова хвиля народницького руху розпочалася в 70-ті рр. ХІХ ст. «ходінням у народ» революціонерів із метою пропаганди соціалістичних ідей і організації селянства на революцію. В Україні в підготовці цього руху зіграли видну роль гуртки «чайковців» в Одесі і Києві. У цей же період в Україні створилися бакунінські (бунтарські) гуртки і групи — «Київська комуна», чернігівський гурток. У1874р. у Харкові зі студентів і семінаристів С. Коваликом був створений революційний бакуністський гурток.

Ходіння в народ охопило всі губернії. Народники закликали селян покінчити з пануванням поміщиків, відібрати у них землю і передати її тим, хто на ній працює. Однак, селяни масово видавали агітаторів властям. І хоча народники після створення в 1675 р. нової організації «Земля і воля» намагалися змінити тактику, перейшовши до більш ґрунтовної роботи на поселеннях, наприкінці 70-х років для багатьох із них стало остаточно ясно, що селянство до революції не готове.

У 1879р. «Земля і воля» розкололася на «Чорний переділ» — «селюків» (рос. «деревенщиков»), які хотіли продовжувати пропагандистську роботу в селі, і «Народну волю», що поставила за мету політичну боротьбу проти царського самодержавства змовницькими методами і терором. Гаслами народовольців стали широка народна революція, демократична республіка, надання всім народам Росії права на вільний національний розвиток.