Одна з перших «Громад», до якої входили М. Костомаров, П. Куліш, В. Бєлозерський та інші, що об’єдналися навколо журналу «Основа», була створена в 1861 р. у Петербурзі. В Україні просвітительські «Громади» виникли в Києві, Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі. Київська «Громада», що очолювалася істориком В. Антоновичем, виросла з напівнародницької просвітительської організації «хлопоманів», яка виникла серед польської шляхти Правобережної України і вирішила зблизитися з народом. Члени «Громад» («українофіли») говорили українською мовою, вивчали народні звичаї, пісні, ходили в козацькому одязі. Багатьом діячам «Громад» була близькою ідея «безкласовості», «безбуржуазності» української нації.

Основні програмні положення громадівців: малоросійський (український) народ є окремою нацією, кожен свідомий українець повинний віддавати усі свої сили для розвитку самосвідомості народу, до всіх братів-слов’ян українець повинний ставитися приязно і допомагати їм у боротьбі з гнобителями. Проголошувалася солідарність із політичними і соціальними ідеалами прогресивної російської інтелігенції.

До «Української громади» почали приєднуватися українські патріотичні елементи як із Правобережжя, так і Лівобережжя, де спочатку до її учасників ставилися з недовірою і вважали «недоляшками». Так, на рубежі 50—60-х рр. у середовищі інтелігенції почався масовий громадівський рух, названий властями «українофільством».

Діяльність громадівців мала культурно-просвітницький характер. Вони відкривали недільні і щоденні школи, працювали в них учителями, виступали з лекціями, організовували публічні бібліотеки, ставали ініціаторами створення гімназій, шкіл для підготовки народних учителів тощо.

У 1862 р. були заарештовані і покарані активні члени декількох громад, закриті недільні школи, припинена діяльність журналу «Основа». У період польського повстання 1863р. царський уряд, побоюючись поширення сепаратизму на українські землі, заборонив діяльність «Громад» і обмежив використання української мови. Однак, наприкінці 60-хрр. ХІХ ст., користуючись ослабленням адміністративного тиску, українська інтелігенція відновила «Громади».

У січні 1873 р. громадівці заснували Історичне товариство Нестора-літописця. У наступному місяці почало працювати Південно-Західне відділення Російського географічного товариства, що висувало завдання всебічного вивчення рідного краю, зібрало і видало різноманітний матеріал з історії, географії, природознавства, статистики й економіки краю.

З посиленням урядових репресій після убивства народниками Олександра II громадівці були змушені уникати дій, які б дали підставу обвинувачувати їх в антиурядових або сепаратистських настроях. Лідери громадівців зосередилися на літературній, художній, науковій або викладацькій роботі.