Із середини 60-х років XIX ст. у цукровому виробництві почали організовуватися пайові й акціонерні товариства з великими капіталами. Першим із них було «Товариство Кальницького цукрового заводу» у Липовецькому повіті Київської губернії (1865 р.).

На цукрових заводах впроваджувалася нова техніка, вогневі підприємства витіснялися паровими. Старий спосіб отримання соку з буряка шляхом пресування в 1890-ті роки був остаточно витіснений новим способом — дифузійним.

На розвиток цукрової та інших галузей промисловості негативний вплив справила економічна криза, що охопила Росію в 1873р. Тільки в 1875 р. цукрові заводи Київської і Подільської губерній скоротили виробництво цукру на 6374 тис. руб. у порівнянні з 1874 р., а ціни на цукор знизилися на 20—25%. Однак, у зв’язку з посиленим упровадженням парової енергетики цукрова промисловість України вже на початок 80-х рр. ХІХ ст. давала 87,8% загальноросійського виробництва цукру. Багато цукрових заводів являли собою великі капіталістичні підприємства. Так, Андрушівський завод Терещенка в Житомирському повіті Волинської губернії, на якому працювало 1190 робітників, виробляв за сезон 246 тис. пудів цукру-піску на суму 1,1 млн руб.

У 1876 р. власники цукрових заводів Київської, Харківської, Подільської, Чернігівської, Полтавської і Волинської губерній отримали понад 3 млн руб. прибутку. Акціонерні товариства, що швидко виникали в цукровій промисловості на початку 80-х рр. ХІХ ст., прискорили створення монополістичного об’єднання. У 1887р. був організований синдикат цукрозаводчиків, правління якого знаходилося в Києві. Лідерами синдикату стали найбільш впливові цукрові магнати — Бобринські, Браницькі, Береденко, Хряков та ін. Спочатку синдикат об’єднував 78%, а в 1892—1893 рр. — 91% усіх цукрових заводів. Основним його завданням було регулювання цін на цукор на внутрішньому ринку і забезпечення підприємцям високого монопольного прибутку. Царський уряд цілком підтримував заходи синдикату.

Протягом усього післяреформеного періоду Україна була основним районом виробництва цукру в країні. Цукор з України вивозився майже в усі райони Росії. Головним ринком збуту цукру була Англія, на яку в 1895—1896 рр. припадало близько 32% його експорту з Росії.