Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Торгівля. Розширення внутрішнього ринку

Величезне значення в розвитку внутрішньої торгівлі мав транспорт, особливо залізничний. Він робив товарообмін більш швидким і дешевим, зводив нанівець торговельне значення колишніх гужових перевалочних пунктів.

З 60-х років ХІХ ст. особливо швидко стала розвиватися стаціонарна торгівля — магазинна і крамнична. Розширення мережі постійної торгівлі обумовлювалося ростом міст і міського населення. По кілька тисяч магазинів, крамниць і інших торговельних закладів існувало в таких великих центрах стаціонарної торгівлі в Україні, як Київ, Харків, Одеса, Катеринослав. Відкрилося чимало спеціалізованих магазинів із продажу тканин, зерна й інших товарів. Це були великі капіталістичні торговельні підприємства.

У торгівлі, як і в промисловості, відбувалася концентрація капіталів. З оптової і роздрібної торгівлі поступово витіснялися дрібні і середні торгівці. Створювалися великі універсальні магазини з розгалуженою мережею філій.

Зростала роль фірмової торгівлі. Торгівельні фірми усе ширше практикували реалізацію товарів, отриманих від підприємців у кредит.

Організація оптового ринку здійснювалася біржами. Найбільшими за обсягом операцій біржами в Україні були київська й одеська. На купівлі-продажу хліба спеціалізувалися біржі в Єлисаветграді і Миколаєві, кам’яного вугілля і заліза — у Харкові. Основна особливість біржової торгівлі — купівля- продаж товарів за стандартами, зразками, технічними описами — відкривала широкий простір для спекуляції, що збагачувало, насамперед, великих капіталістів.

Значну роль у післяреформений період у країні продовжували грати ярмарки. Вони існували в містах і селах, де була слабко розвинута стаціонарна торгівля. В основному це були дрібні сільські ярмарки, що продовжувалися недовго — найчастіше 1—2 дні і мали місцеве значення. На них велася переважно роздрібна торгівля сільськогосподарськими продуктами, кустарними виробами, частково — промисловими товарами. На великих ярмарках, як і в біржових операціях, поступово набував усе більшого поширення оптовий продаж за зразками. Нерідко ярмаркова торгівля набувала характеру аукціонів. Деякі ярмарки набули всеросійського значення, наприклад, у Харкові, Києві, Катеринославі, Єлисаветграді, Сумах.

Важливу ланку у внутрішній торгівлі являли базари і торги. У великих містах існувало по кілька базарів (у Києві щодня йшла торгівля на дев’ ятьох базарах, у Харкові й Одесі — на п’ятьох).

За допомогою залізничного, річкового і морського транспорту Україна була зв’язана з багатьма районами країни. В економіці Росії Україна виступала, насамперед, як головна вугільно-металургійна база й один з основних районів із виробництва цукру і товарного зерна. Крім того, щорічно збільшувався вивіз з України продукції гірської і металургійної промисловості — кам’яного вугілля, руди, металу. Як основний виробник залізничних рейок, Україна постачала їх для будівництва залізниць у губернії Центральної Росії, на Північний Кавказ, у Закавказзя і Прибалтику.