Промисловий переворот сприяв концентрації робітників на великих підприємствах, розташованих у промислових центрах країни. Особливо швидко міське населення збільшувалося в промислово розвинутих губерніях: Катеринославській, Київській і Херсонській.
У 1897р. в Україні було чотири великих міста: Одеса (403,8 тис. жителів), Київ (247,7 тис.), Харків (173,9 тис.), Катеринослав (112,8 тис.). Наприкінці XIX ст. нараховувалося 130 населених пунктів, що мали офіційний статус міста. Розвиток залізничної мережі обумовив появу міст — залізничних вузлів, таких, як Жмеринка, Козятин, Бахмач, Лозова, Ясинувата, Шепетівка. Важливими залізничними вузлами стали Коростень, Люботин, Знам’янка. У них також швидко зростало неземлеробське населення.
З 1863 по 1897рр. число міських жителів в Україні подвоїлося. Однак, загальна питома вага міського населення наприкінці XIX ст. залишалася низькою.
Великі міста перетворювалися також на великі культурні центри, де засновувалися університети і гімназії, діяли наукові товариства, музеї, улаштовувалися художні виставки, функціонували постійні театри.
Важливу роль в економічному розвитку міст грала торгівля. В Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Єлисаветграді засновувалися торговельні біржі, що здійснювали оптові операції. У містах існувала мережа постійної торгівлі, налагоджувалася кредитна система, створювалися торговельні фірми.
Важливими центрами зовнішньої торгівлі стали Одеса, Маріуполь, Бердянськ, Миколаїв, Феодосія, через які експортувалося головним чином зерно.
Разом із тим, в Україні були такі губернські міста (Чернігів, Кам’янець-Подільський), де промисловість майже не розвивалася, а торгівля мала лише місцеве значення. Вони відігравали роль більше адміністративних, ніж економічних центрів.
