Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Особливості й перебіг промислового перевороту

Промисловий переворот полягав у остаточному переході від мануфактури до машинної індустрії, найбільш характерними ознаками якої було застосування у виробництві парових двигунів, системи машин і верстатів. Ручна праця послідовно витіснялася машинною. На заводах широко використовувалися парові двигуни, основним промисловим паливом ставало вугілля. Це сприяло різкому підвищенню продуктивності праці і збільшенню випуску продукції.

Промисловий переворот в Україні завершився в основному протягом 60—80-х рр. XIX ст. і мав ряд характерних рис:

— в Україну перемістився центр вугільної і металургійної промисловості, що перевищив за обсягами виробництво Уралу;

— швидкий ріст машинобудівного комплексу, насамперед сільськогосподарського машинобудування, що було пов’язано з потребами сільського господарства України і перетворенням її на основний район виробництва зерна на експорт. Україна стала найбільшим у Росії центром сільськогосподарського машинобудування, де до початку XX ст. випускалось до 50% усієї сільськогосподарської техніки;

— інтенсивний розвиток залізничного будівництва. Будувалися залізниці: Київсько-Балтська, Курсько- Харківсько-Азовська, Єкатерининська та ін. Виникнення великих залізничних вузлів, розвиток водних шляхів і морського транспорту прискорили створення загальноукраїнського національного ринку — складової частини загальноросійського ринку;

— високий рівень концентрації виробництва, переважання великих промислових підприємств;

— швидке формування нових класів — пролетаріату і буржуазії, які за своїм складом були багатонаціональними. Значну частину робітничого класу складали росіяни. Серед буржуазії була високою питома вага іноземців, оскільки інтенсивне промислове зростання 1880—90-х років було пов’язане з експансією іноземного капіталу.