Селянська реформа створила умови для перетворення робочої сили на товар, затвердила панування капіталістичного типу товарного виробництва, прискорила формування промислового виробництва.

Однак зберігався цілий ряд положень, відповідно до яких селянство залишалося станом з обмеженим правом пересування. Після скасування кріпосного права селяни залишалися в залежності від поміщиків доти, поки ними не буде придбана у власність земля.

Оплотом кріпосницьких традицій залишалося збереження великого поміщицького землеволодіння . Залишалися й інші пережитки кріпосництва, зокрема, збереження селянської общини. Вона фактично розпоряджалася всією селянською землею і без її дозволу не можна було залишити село. Поміщик вважався попечителем селянської общини і мав право вимагати заміни неугодних йому формально виборних керівників общини. Община обмежувала юридичну свободу селян, виступаючи певною мірою гарантом забезпечення поміщика робочою силою, а держави — регулярним надходженням податків. Зберігався ряд натуральних повинностей.