Після Вітчизняної війни 1812 р. у країні панувала атмосфера загального невдоволення кріпосницькими порядками. У Кам’янці і Тульчині діяли таємні управи Південного товариства, створеного в 1821 р. У тому ж році в Петербурзі почало діяти Північне товариство. Найчисленніша управа Південного товариства була у Василькові. До неї входили дворянські революціонери як Південного товариства, так і Товариства з’єднаних слов’ян. Останнє ставило собі за мету визволення всіх народів Східної Європи «від самовладдя» і об’єднання їх у «федеративний союз», куди повинні були ввійти Росія, Польща, Молдавія, Сербія і ряд інших країн. У Новоград-Волинському була організована четверта управа Південного товариства — Слов’янська на чолі з братами Петром і Андрієм Борисовими та І. І. Горбачовським.

Керівник Південного товариства П. І. Пестель склав докладну програму за назвою «Руська правда». Вона передбачала скинення самодержавства, республіканську форму правління, скасування кріпосного права, установлення правової рівності всіх громадян, здійснення земельної реформи з частковою конфіскацією поміщицьких земель.

Збройний виступ Північного товариства в Санкт-Петербурзі був підтриманий Південним товариством в Україні. На заклик керівників Васильківської управи підполковника С. І. Муравйова-Апостола і підпоручика М. П. Бестужева-Рюміна 29—30 грудня 1825р. повстали п’ять рот Чернігівського полку, розквартированого в селах і містечках Київської губернії. Незабаром повсталі захопили м. Васильків, однак, не наважилися на подальші активні дії.

У кінці-кінців декабристи вирішили здійснити похід на Волинь, де передбачалося з’ єднатися із Товариством об’єднаних слов’ ян і продовжити повстання, спираючись на розквартировані там військові частини. Однак, 3 січня 1826р. під час спроби повсталих прорватися до Новоград-Волинського вони були розгромлені царськими військами.